“Ломоносов – Російський геній”


В XVIII в. Росія завдяки реформам Петра I відкрила нову й надзвичайно важливу сторінку своєї історії – Російська імперія стала світовою державою, Щоб зберегти й усталити це положення, Росії необхідно було наблизитися у своєму розвитку до рівня найбільш передових країн Європи. Виконати це гігантське завдання – розвивати вітчизняну промисловість, освіту, науку, культуру – міг тільки великий народ.

Одним з таких гігантів з народу став Михайло Васильович Ломоносов, селянський син, потім старанний учень і нарешті перший російський академік.

Ломоносов народився в сім’ї селянина в Архангельській губернії поблизу Холмогор. Біломорська Північ не знала кріпосного права, і селяни мали більше можливостей виявити свої таланти. Хоча в той час там і не було шкіл, але книги в поморів користувалися більшою повагою, та й грамотних людей було чимало. В одного з них Ломоносов і вивчився грамоті. Однак цього здалося допитливому юнакові мало: його спрага знань не знаходила задоволення в рідних місцях і, добувши за допомогою земляків паспорт, він пішов у Москву.

У Москві, видавши себе за дворянського сина, Ломоносов надійшов у Слов’яно-греко-латинську академію. Йому було в ту зиму 19 років.

Роки навчання в академії були не тільки роками потреби, позбавлень і принижень, але й часом збагнення азів наук, часом радісного передчуття своїх можливостей


і відкриттів у науці.

Через п’ять років у числі кращих учнів Ломоносова направили в Німеччину для вивчення гірничої справи й хімії. Тут він зустрів свою любов, тут із шанобливого учня став ученим, багато в чому превзошедшим своїх прославлених учителів.

За кордоном поряд з фізикою й хімією Ломоносов займався вивченням іноземних мов. Його також цікавила теорія літератури й питання віршування.

В 1741 р. Ломоносов вертається на батьківщину. Він був прилічений до Академії наук, а в 1745 р. став професором хімії. Терплячи недолік у засобах, працюючи в тяжких умовах, Ломоносов робить ряд великих відкриттів в області фізики й хімії. Астрономія, географія, Історія, поезія – і тут Ломоносов був першим і кращим у Росії.

В 1755 р. завдяки подвижнической діяльності Ломоносова в Москві був відкритий перший російський університет. Багато росіян учені, що збагатили відкриттями світову й російську науку, називали себе його учнями.

Ломоносов уважав, що вища радість і призначення вченого й письменника – трудитися для користі суспільства. Державні потреби, борг перед батьківщиною повинні переважати над частками, особистими почуттями й інтересами.

Це розуміння призначення письменника Ломоносов розвиває в “Розмові з Анакреоном”. Анакреон – давньогрецький поет, що славився як співак особистих радостей і втіх:

Мені співати було об Троє,

Про Кадме мене б співати,

Так гусли мені в спокої

Любов велять дзенькати.

Так у передачі Ломоносова говорить про своє покликання й розуміння цілей поезії й поета Анакреон. Ломиносів же відповідає в уявлюваному діалозі з давньогрецьким поетом так:

Мені струни поневоле

Звучать геройський шум.

Не обурюйте боле,

Любовні думки, розум;

Хоч ніжності серцевої

У любові я не позбавлений,

Героїв славою вічної

Я більше піднесений.

Поезія Ломоносова при всьому її високому суспільному звучанні носила однобічний характер. Але це був вибір великого вченого – прославляти науку й ті, хто сприяє її розвитку:

Науки юнаків харчують, відраду старим подають,

У щасливому житті прикрашають,

У нещасний випадок бережуть.

Головна думка од Ломоносова, які він по обов’язку академічного віршотворця повинен був присвячувати царям і царицям, – прославляння науки, Росії й заклик до праці на благо батьківщини. Прикладом людини, що присвятив себе Росії й став її славою, по найглибшому переконанню Ломоносова, був Петро I.

Крізь всі препятства він підніс

Главу, перемогами венчанну,

Росію брутальністю попранну,

Із собою підняв до небес.

И сам Ломоносов був людиноюою, що всім своїм життям “Росію… підняла до небес”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Ломоносов – Російський геній”

Categories: Нові твори

Links