Лист Тетяни й лист Онєгіна в романі А. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Величезне значення в цьому плані мають листа ге-роїв друг до друга. Лист, що особливо таїть у собі любовне визнання,- це перекинута чаша думок і почуттів. Справжня щирість і откровен-ность такого послання є запорукою того, що душу автора листа буде дійсно оголена.

Крім того, теперішня сутність людини проявляє себе саме в критичні моменти життя, а любов-ное визнання – одне з тяжких випробувань.

Отже, Тетяна вирішується писати Онєгіну. Її пись-мо, як відзначав В. Г. Бєлінський, “найвищий обра-зец одкровення жіночого серця”. І з ним не можна не погодитися. Критик думав, що “сполучення просто^-ти з истиною становить вищу красу й почуття, і справи, і вираження….”, тому що в посланні Татья-Ны, дійсно, поруч із граничної відверто-стью сусідить простота.

Я к вам пишу – чого ж боле? Що я можу ще сказати? Уже на самому початку листа звучить глибока віра Тетяни в порядність її обранця й довіра до нього. Боячись бути покараної презирством, Тетяна все-таки виливає одкровення “душі недосвідченої”. Вона впевнена, що пише саме тій людині, що послана їй Богом, а тому вона буде вірна йому до кон-ца. Скільки страсті в її словах, скільки справжнього вміння любити! Не зізнатися Онєгіну Тетяна не може: її душу палає почуттям, що вона давно чекала й про яке мріяла. Кокетувати й намагатися заслужити увагу іншим способом не в її характе-рі. Таке поводження

– доказ исключитель-ности героїні.

Онєгін відповідає на одкровення Тетяни холодною й протверезною розмовою, але наступає момент, коли й цей знавець “науки страсті ніжної” береться за перо. Що ж штовхає його на це? Нове побачення з колись відкинутої їм жінкою. Найперша ре-акція Онєгіна на появу Тетяни – сум’яття, сумнів, шок:

Ужели,- думає Євгеній,-

Ужель вона? Але точно… Немає…

Як! із глухомані степових селищ…

Він очікує того ж і від Тетяни. Боязка, мовчачи-ливая, ніколи уражена стрілою Амуру, вона не-пременно повинна була випробувати замішання, ра-дость, сором…. Що завгодно! Онєгін сподівався вразити її своєю появою. І героїня, звичайно, “здивована, уражена”, але зовні… абсолютно спокійна. Але ж скількох щиросердечних сил коштувало їй, жагучий і як і раніше любляче, це самовладання. Вона ” дру-гому віддана” і буде “століття йому вірна”. Ні тіні посто-роннего почуття не може з’явитися на її особі.

Незалежність Тетяни, її неприступність, сдер-жанность, положення у світлі зачепили Онєгіна, взвол-новали його. Вона вже не сільська дівчинка, а ” дорівнює-задушлива княгиня”, “неприступна богиня роскош-ний, царственої Неви”. Убитий, Євгеній сідає за лист.

“Лист Онєгіна до Тетяни горить пристрастю; у ньому вже немає іронії, немає світської помірності, світської маски”, – відзначав Бєлінський. Але вже перші рядки цього листа відрізняють його від послання Тетяни:

Яке гірке презренье

Ваш гордий погляд зобразить!

Яким злісним веселощам

Бути може, привід подаю!

Онєгін, на відміну від Тетяни, не довіряє адреси-ту листа, вона уявляє собі її зловтіху, щастя від усвідомлення отомщения, зарозумілість. Але адже цих якостей у Тетяні ніколи не було й з’явитися вже не могло.

Любові Тетяни Євгеній так і не зрозумів, та і її саму теж навряд чи “розкусив”. А той вогонь справді-го почуття, що терзає її серце й змусив недо-гда зробити перший крок, Євгеній називає всього лише “іскрою ніжності”.

Тепер у нього змінилося відношення до розуміння щастя, тепер він усвідомлює, що “вільність і спокій” не можуть замінити любов і щасливе сімейне життя. Але це не утішає героїню, тому що Онєгін і не замислюється про те, що Тетяна залишилася преж-нею: положення у світлі анітрошки не перемінило її. Чудово сказав про це Ф. М. Достоєвський: “…це та ж Таня, та ж колишня сільська Таня!” Але саме колишню-те Онєгін і не зрозумів, він не зміг її полюбити, не оцінив, зневажив нею. І, з’явися вона йому в колишньому образі, він зневажив би Ларіній і сей-година.

“А щастя було так можливо, Так близько!” – зі смутком зауважує Тетяна. Онєгін так і не зрозумів, що такі натури, як вона, люблять один раз у житті. По-следние слова героїні, адресовані Євгенію, явля-ются свідченням високого щиросердечного благородст-ва, моральної чистоти, вірності боргу, целомуд-рия.

Два листи… Обоє про любов, і обоє зовсім раз-ные. Вони дають ясне подання читачеві про героя й героїн, допомагають побачити, зрозуміти, відчути їхні характери, прожити разом з ними маленьку година-тичку їх духовної біографії

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Лист Тетяни й лист Онєгіна в романі А. Пушкіна “Євгеній Онєгін”