Лист подрузі – Як справи?

У нас всі добре. Уже почалися заняття після травневих свят. Нас відразу ж завалили контрольними роботами, рефератами, хоча, я думаю, більшість четвертних та й річних оцінок уже виставили. На травневі свята були в Криму, в Алупці. Ми вже кілька років там зупиняємося (точніше, там база, а ми роз’їжджаємо по узбережжю в пошуках чого-небудь нового й цікавого). Клімат в Алупці чудесний для легенів і бронхів. Територія просто приголомшлива – Воронцовский палац і парк. Море чисте. Можна нікуди не виїжджати й щодня знаходити нові й нові необстежені

куточки. Там і вимощені каменем алеї, і “шматочки” дикої природи, і ставки з лебедями. Рослинність найрізноманітніша – місцевої й екзотична: пальми, ліванські кедри, кипариси, повиті квітучою гліцинією, лавровишні й т. п. Крім того, є цікаві екскурсії по парку й самому палаці

З погодою цього року дуже повезло. Багато хто загоряли, деякі навіть купалися. Я ж зібралася як на Північний полюс: черевики, куртки, светри… У підсумку сиділа на камушках і тільки занурювала ніжки. Але зате теплі речі дуже придалися в печерах (Мармурової й Эминэ-Баир-Хосар), де температура повітря завжди постійна (7-9 °С).

У

спелеокомплекс “Мармурова печера” входить також обладнана для відвідування чудова печера Эминэ-Баир-Хосар, що в перекладі означає “Колодязь Эминэ в схилі гори”. Эминэ – ім’я дівчини, що, по легенді, у пошуках коханого кинулася або впала в цей колодязь. І дійсно, ще зовсім недавно потрапити в цю красивейшую печеру було зовсім непросто. Єдиний шлях – колодязь, вертикальні стіни якого губляться в темряві (ми заглядали – жах!!!). У нього догодила не тільки Эминэ, але й безліч необережних древніх тварин. У печері (на глибині 60 м) із цієї нагоди відкрили палеозоологический музей. Можна помилуватися на кості мамонта (навіть чотирьох мамонтів), шерстистого носорога, бізона, печерних лев і ведмедя й ін. Але, звичайно, ще цікавіше зали й галереї печер,

Покриті різнобарвними кальцитовими кристалами – “печерними квітами”. Як жаль, що в нас немає цифрової камери, не можу переслати фотографії, види просто унікальні, краса незвичайна: візерунки на стінах, якісь казкові дерева, квіти, фігурки тварин – у кого на що фантазії вистачить. Але так красиво, тільки поки горить підсвічування, а коли ми виявилися на якісь мінути в абсолютній темряві (так до того ж у печерах сиро, постійно щось капає), мені, чесно говорячи, стало жутковато.

Ми, звичайно, не увесь час сиділи в печерах, відвідали й руїни Херсонеса (Севастополь). Там щороку знаходять що-небудь новеньке. Виявляється, світова громадськість прилічила Херсонес до чудес світла, тому виділяються засоби й надсилають людей на розкопки

У Балаклаві забиралися по стрімкому схилі гори на руїни Генуэзской міцності

Зате в Ялтинском зоопарку ніякого “экстрима” уже не було. Навіть верблюд нікого не ощасливив. Молодшенькі (6-7 клас) були в захваті, нагодували всіх звіринок, крім хіба що крокодила. Радісного настрою їм не зіпсували навіть дрібні неприємності (фотоапарат заклинило “на самому цікавому місці”, морозива дозволили всього по однієї порції, динозаврів пофарбували в самі дикі кольори, а вуж вони-те знають, як повинні виглядати теперішні динозаври, на Галявину казок не встигли й інші дріб’язки).

Никитский ботанічний сад у кольорі – це окрема розмова. Така краса, а запах!!! Уперше бачила квітучу японську сакуру. Повезло, вона цвіте всього 3-4 дні в році. Через те, що в Криму теж не було весни, а після зими відразу наступило літо, багато Рослин зацвітають на 2-4 тижні пізніше, ніж звичайно.

Найкрасивіше море в Ласпи. Така чиста вода буває тільки навесні й восени. У розпал сезону вже зовсім не те. А дельфіни! Ніколи раніше не бачила їх у такій кількості. Підпливають і граються майже в самого берега (метрів на 20 ближче, чим буї).

Коротше кажучи, якщо мене вчасно не зупинити, захватам не буде кінця, я, як мале дитя, готова дивуватися кожну мінуту

Усе було прекрасно, поки, перед самим від’їздом, ми не відправилися кинути в море “прощальну” монетку й сфотографуватися. Я надягла по такому випадку нові солнцезащитные окуляри й вирішила пострибати з камушка на камушек, “спурхнула”, і… оптичний обман приземлив мене не зовсім вдало. Упала, опам’яталася… слава богові, до гіпсу справа не дійшла, але обидві коліна звезло, як у дитинстві, – від душі

Доїхали додому благополучно. Батькам привезли кримські сувенирчики, благо народні промисли там процвітають, і фотографії. Так що нашою поїздкою все залишилися задоволені

Пиши, Танюша. Я впевнена, у тебе теж є, що розповісти!

Передавай усім великою привіт!

Світлана


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Лист подрузі – Як справи?