Ліричний герой Джорджа Байрона

Ліричний герой Джорджа Байрона Джордж Гордон Байрон був романтиком як у творчості, так і в своєму житті. Байрон був красивим, але кульгавим від народження. Його рід був дуже давнім, мав родинні зв’язки ще з англійськими і шотландськими королями, але маєток і титул Байрони отримали лише в XVI столітті, а в ХVІІ столітті англійська буржуазна революція призвела рід до занепаду. Все це сформувало особистість поета і теми його творчості. Байрону дорікали, що його вірші схожі на багато інших, коли з’явилася його перша збірка поезій. Але сміливий, гордий і щирий Байрон дав гідну відповідь критикам. Такими ж рисами характеру наділений і його герой у поемі “Паломництво Чайльд Гарольда”. Поема має вигляд щоденника, який пишуть дві особи: сам автор і його герой. Герой поеми після перших рядків автобіографічного характеру стає лише ім’ям, його витісняє автор, дистанція між ними майже зникає. Прагнення пізнати людей, незадоволеність дійсністю, намагання випробувати свої духовні можливості і сили – такі цілі паломництва Чайльд Гарольда, які були близькими і самому Байрону. Розчарування і смуток Гарольда не залежать від його скривдженого самолюбства, сімейних конфліктів, нещасного кохання та інших особистих мотивів, які відіграють значну роль у його попередників у літературі. Герой Байрона не розпочинає боротьбу із суспільством, але його бездіяльність

і споглядання – це не позиція пасивності. Головна риса Чайльд Гарольда як художнього образу – його незавершеність, герой покликаний відобразити момент пробудження самосвідомості людини нового часу, яка починає відчувати на собі й у світі, що її оточує, наслідки історичних змін і усвідомлювати трагічні протиріччя, які були характерною рисою сучасності. Байрон ставить питання про причини суспільних вад, національного занепаду, замислюється над протиріччями і загадковістю історичного процесу, але виражає глибоке незадоволення собою і розмірковує над значенням своєї творчості. Герой Байрона відчуває “Світову скорботу”, тому що жага життя, могутні сили, приховані в людині, не мають плідного використання. Гарольд палко і щиро сприймає реальність, але саме вона гнітить його. І він постає проти всього світу, відстоюючи право на внутрішню індивідуальну свободу, насамперед свободу почуттів. Таким настроєм пройнятий вірш “Душа моя похмура”. Відчуття “Світової скорботи” – головний мотив вірша. Ліричний герой звертається до співця з дивним проханням: заспівати таку пісню, щоб душа розридалась. “Я хочу сліз!” стає своєрідним референом, в якому звучить виклик. І тільки кінцівка вірша пояснює,”чому виникає таке дивне прохання. “Я хочу сліз, бо серце розривається від страждання”. Ліричний герой мислить так: відійти від життєвих страждань він не зможе, а сльози, можливо, принесуть хоч на деякий час полегшення. Такий романтичний герой був близьким багатьом поетам. Тому твори Байрона перекладали різними мовами, і навіть виник тип поведінки людини, який дістав назву “байронізм”. Ліричний герой Байрона виник за певних історичних умов і віддзеркалив основні проблеми того часу, пробудження в людині відчуття своєї неповторності, свого права на власні думки і почуття. Такий герой не знає ні причин “світової скорботи”, ні як її позбутися. 1 він залишає за собою право не ховатися від неї, а вистраждати її.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Ліричний герой Джорджа Байрона

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links