ЛЕВЕРТОВ, Деніза

(1923 – 1997)

ЛЕВЕРТОВ, Деніза (Levertov, Denise – 24.10.1923, Ільфорд, Англія – 20.02. 1997, Сіетл, Вашингтон) – американська поетеса.

Левертов народилася в Англії. Її батько, Поль Левертов, – російський єврей з хасидським минулим – став в Англії священиком англіканської церкви. Мати – уроджена валлійка, була натурою поетичною. Дівчинка виховувалась удома, отримавши відмінну освіту. Дух родини був громадянсько орієнтованим, антифашистським: батько протестував проти окупації Абіссинії Італією, а також проти того, що Великобританія не підтримала республіканців в Іспанії. Мати підтримувала ідею і процес створення Ліги Націй. І вся родина надавала допомогу втікачам з фашистської Німеччини й Австрії. То ж коли під час Другої світової війни Левертов пішла працювати медичною сестрою в госпіталь, її вчинок був цілком у родинних традиціях.

Вийшовши заміж за американського письменника Мітчела Гудмена, вона мандрувала разом із чоловіком Європою, водночас глибоко цікавилася американською літературою. Згодом подружжя оселилось у США, де Левертов успішно викладала в різних американських коледжах. Її творчий доробок складають поетичні збірки і “Тут і тепер” – “Here and Now”, 1956; “Суходолом до островів” – “Overland to the Islands”, 1958; “Сходи Якова” – “The Jacob’s Ladder”, 1961; “Танок смутку” – “The Sorrow Dance”, 1967; “Вижити”

– “To Stay Alive”, 1971; “Відбитки” – “Footprints”, 1972 та ін.) та книжок есе (“Поет у світі” – “The Poet in the World”, 1973; “Засвіти в печері” – “Light Up the Cave”, 1981; “Нові та вибрані есе” – “New end Selected Essays”, 1992). Теми її поезій – природа, материнство, містика, негаразди, загроза самознищення людства. Мотиви політичні для неї так само природні, як і роздуми про долю і призначення митця. Адже поезія покликана зробити зримим і відчиним те, що живе в нас неосягненним, доки не висловлено іншим – митцем. Попри її зацікавлення, заангажованість політичним життям вірші про судовий процес над фашистським функціонером Ейхманом – “Кришталева ніч”, про Другу світову війну – “Мертві”, про війну у В’єтнамі), найбільша цінність її поезії – у відкритості до всього світу, вмінні перейнятися болями, світосприйманням, перевтіленням в іншого, а відтак – уявлення про функцію поезії руйнувати бар’єри між людьми, з’єднувати людей.

Вірити, як митець, у натхнення або інтуїцію, знати, що Уява – не міра потрібної майстерності або знання, або блискучого спричинювання буде визначальною, а життя, відкрите до трансцендентного, до numinous. Зрозуміло, що не кожен митець визнає цей факт, проте всі в креативному акті долучаються до таїни”, – висновує поетеса. “Таємниця життя” об’єднує митця з читачем, робить єдиним їхній поетичний світ:

Дві дівчини знайшли

Таємницю життя

В одному

З рядків поетичних.

Я таємниці не знала,

Хоч сама написала

Цей рядок…

Та я люблю їх

За те, що вони відкрили

те, чого не могла я відкрити.

Але найбільше я люблю їх

За бажання знайти

Таємницю,

За віру

В її існування.

(“Таємниця” , пер. М. Загребельної).

Існування Левертов у просторі культури таке ж природне, як і в реаліях дійсності. У неї є вірші про Б. Пастернака й А. Чехова, не раз вона підкреслює той великий вплив, який мали на неї П. Валері і P. M. Рільке. Та найбільше – В. К. Вільямс. “В. К. Вільямс, – писала авторка, – справив найсильніший вплив на мою поезію, і оскільки на той час я намагалася спрямувати свої поетичні зусилля на освоєння грубої речовини буденності, чого я в 40-х pp. (тобто на початку поетичного шляху. – Т. Д.) не робила, то я сприймала у Вільямса не глибинну міфічну стихію, яку ми знаходимо (переважно, але не тільки) в “Патерсоні”, а скоріше його спостережливість щодо матеріального світу і гострий слух щодо розмовної мови, котрі характерні для його ранніх і більш коротких віршів”.

Українською мовою окремі твори Левертов переклали М. Загребельна та В. Кикоть.

За Т. Денисовою

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
ЛЕВЕРТОВ, Деніза