Леся Українка. Драма-феєрія “Лісова пісня”

Людське середовище, що, в основному, орієнтоване на прагнення матеріального, часто не дає розкритися тому справжньому, що в кожної людини є від народження, а відтак руйнує “цвіт душі”. Мавка говорить на Лукашеві дорікання: “Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас!..”, оскільки душа й серце лісової красуні не знають штучно вигаданих обмежень, безжалісної соціальної моралі, яка нищить справжні почуття. Саме за цією мораллю Кохання життя повинно вкладатися у визначені межі, але хіба можна диктувати своєму серцю?

Лукашевій матері невістка потрібна лише “для помочі”, а не заради щастя власного сина; молодиця Килина керується також матеріальними інтересами, оскільки “цвіту душі” в цих жінок уже немає, бо вони самі його в собі знищили. Таке людське середовище поглинає Лукаша, нещадно завдає болю Мавці, для якої закони неприродного світу є надто жорстокими, а найголовніше – незрозумілими для її душі. Мавка – істота вічна, а людські пріоритети – лише минуще, а тому штучне, несправжнє. І лише те у серці, “що не вмирає”, є справжнім, духовним і вічним. Таким чином, органічно вписуються в канву твору алегоричні образи Злиднів, бо матеріальне є непостійним, і коли хату обсідають ті злидні, то в людей, що віддають перевагу минущому, не залишається нічого.

Світ природи відіграє важливу роль у зазначених творах, він є не лише

фоном, а й безпосереднім учасником подій, що відбуваються.

Багато персонажів твору є лісовими жителями, зокрема “Той, що греблі рве”, “Той, що в горі сидить”, потерчата, Русалка, Водяник, Лісовик, Перелесник, Куць і сама Мавка. У творі світ природи живе за своїми законами, і тому Лісовик не радить Мавці бачитися з Лукашем: “Не задивляйся ти на хлопців людських. Се лісовим “дівчатам небезпечно… минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля, там жура тягар свій носить”, тобто світ природи – це світ волі, світ вічного життя за законами краси. Але поряд із цим це поєднання доброго та злого. Вороже ставляться Русалка і потерчата до втручання в лісове життя Лукаша, так само мстить-ся Килині та Лукашевій матері Куць, коли вони порушують угоду дядька Лева, “Той, що в скалі сидить” забирає до себе Мавку, яка втратила надію, а добрий Лісовик перетворює Лукаша на Вовкулаку. Отже, втручання у світ природи, яке призводить до її дисгармонії, жорстоко карається. Невипадковим є те, що кохання Мавки й Лукаша починається весною, коли вся Природа оживає, буяє “Той, що греблі рве”, а згасає восени. Авторські ремарки теж відіграють важливу роль у розумінні подій твору.

У людському житті завжди ставиться питання вибору між пріоритетом духовного та матеріального. З такою ж проблемою стикається і герой “Лісової пісні”. Лукаш зраджує Мавку, бо піддається впливу матеріальних цінностей, він не зміг відстояти своє кохання, не зміг “своїм життям до себе дорівнятись” (на відміну від Мавки). У такому трактуванні кохання Мавки й Лукаша з самого початку приречене, бо вони з різних світів.

Таким чином, думка “Не зневажай душі своєї цвіту…”, яку проголошує Мавка, є ключовою у розумінні сенсу буття, оскільки прагнення духовних, вічних цінностей, власне, і збереже цей “цвіт душі”, а винесення на перший план матеріальних, а отже, минущих інтересів лише зруйнує прекрасне в людині. Духовне та матеріальне завжди існують поряд у житті, і дуже важливо, який вибір зробить особистість – на користь того чи іншого.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Леся Українка. Драма-феєрія “Лісова пісня”