Жила у далекому краї одна бабуся. Та був у неї Півень. Ось якось покликала вона нею у хату й насипала ячменя. Покамест Півень клював, пішла вона корову доїти. А Півень, наклевавшись, пішов на кухню, горщик з молоком перекинув, інший посуд побив. Повернулася бабуся, побачила, що півень накоїв, пішла його шерстити, а потім і за ворота вигнала.
Іде, іде півень, зустрічає лисові. Лисиця й говорить:
- Я тебе знімання! Затрясся півень і просить:
- Не їж мене, я тебе до королівських гусаків зведу! Добре. Ідуть, ідуть удвох — зустрічають вовка. Вовк
Говорить:
- Півень, я тебе знімання!
- Не їж мене, я тебе до королівських коней зведу! Добре. Ідуть, ідуть утрьох, зустрічають ведмедя. Ведмідь
Говорить:
- Півень, я тебе знімання!
- Не їж мене, я тебе до королівських корів зведу!
Добре. Ідуть, ідуть учотирьох, приходять до воріт королівського палацу й стали голову ламати, як туди потрапити? Ведмідь і говорить:
- Знаєте що, братики? Підемо до мастеровому, нехай він нам під землею ходи проробить, кому куди треба.
Добре. Коли проходи були готові, поліз кожний своєї дорогою, а півень злетів на королівський палац і співає:
- Кукареку! Увесь маєток порохом пущу!
Наказав король піймати півня й кинути до гусаків. А півень Незабаром відкрив люк і покликав лисові, щоб гусаків подушила. Ранком приходить пастух гусаків годувати — і жодного не знаходить.
А півень знову злетів на дах і знову співає:
- Кукареку! Увесь маєток порохом пущу!
Наказав король кинути півня у стайню. А півень покликав вовка:
- Ступай, ріж коней скільки душі твоєї завгодно!
Зарізав вовк усіх коней. Приходить ранком кучері коней годувати, а півень злетів знову на дах і знову співає:
- Кукареку! Увесь маєток порохом пущу!
Наказав король кинути півня у хлів до корів, щоб ті його закололи. А півень покликав ведмедя: — Їж скільки душі завгодно!
Наївся ведмідь до відвалу. Півень і говорить:
- А тепер убирайся у ліс! З іншим я й сам попораюся.
Приходить ранком пастух корів на поле гнати, бачить — жодної корови більше немає. Переполошився, біжить до короля:
- Треба цього півня вирішити! А король говорить:
- Ні, убивати його не можна, він заговорений, треба його утопити.
Та велів король кинути півня у колодязь. Добре.
Прийшли ранком баби за водою, дивляться — колодязь порожній, півень усю воду випив.
Велів тоді король півня у вогонь кинути. Кинули у вогонь, а півень випустив усю воду із дзьоба, вогонь і потух. Знову злетів півень на дах і співає:
- Кукареку! Увесь маєток порохом пущу!
Наказав тоді король жбурнути півня у підвал із грішми. Думає — наклюется півень грошей, обважніє, літати більше не зможе. А півень склював усі гроші, полетів до бабусі й співає:
- Кукареку! Неси захід!
Принесла бабуся захід, насипав півень у неї грошей і віддав усе бабусі. Так і зубожів король, а бабуся стала жити, як королева.