Бродячи по світлі, Лайма одного разу пізнім зимовим вечором зайшла у один будинок погрітися. А коли зібралася йти, підкликала господарку й говорить їй:
- За те, що пустила мене
Обігрітися, я виконаю три твої бажання!
- Ось якби зараз на плиті ковбаса жарилася! - поспіхом попросила господарка.
Та у ту ж мить на сковороді засичала ковбаса. Але отут підбіг хазяїн і давай корити дружину:
- Ах ти, роззява! Щоб тобі до носа ця ковбаса приросла! Хіба не могла ти побажати грошей, добра всякого?
Але у ту ж мить бажання хазяїна здійснилося, і ковбаса зависла на носі у дружини, — ніяк її не зняти. Тоді чоловік злякався й давай просити Лайму, щоб забрала вона ковбасу з дружиниого носа.
Зняла Лайма ковбасу й, ідучи, сказала так:
- Ви не перші, хто по недомислу не зумів скористатися моїми дарунками. Три бажання ваших я виконала — залишайтеся з богом!