Жив колись падишах. Незліченні були його багатства, нескінченні його володіння, але не було у нього спадкоємця. Та тільки до старості, коли роки посріблили його бороду, народилася у нього дочка. Щасливий батько влаштував пишний бенкет на честь її народження, а потім покликав самих старих мудреців, велів їм заглянути у чарівні книги й сказати,

Жив колись один бідняк. Кожний божий день він виходив на площу міста й викрикував:

- Розуму досить, так ось у кишені порожньо!

Одного разу багатий купець зупинив бідняка й запитав:

- Скажи, чому ти щоранку викрикуєш: Розуму досить, так ось у кишені порожньо?

- Так у мене й справді розуму досить, а ось жити немає

Якось раз прийшов Балул на базар, бачить — багатій купив м'ясо й шукає носія, який відніс би м'ясо додому. Побачив багатій Балула, запитав:

- Балул, ти носій?

- Так.

- Можеш віднести це м'ясо до мене додому?

- Чому б і ні? - відповів Балул, але відразу запитав: — А куди нести, у твій постійний будинок або тимчасовий?

- Ну звичайно, у постійний,

Коли Искандер Зукурна відчув, що настало йому час умирати, призвав він до себе своїх наближених і сказав:

- Життя моя підійшла, до кінця, я вмираю. Після моєї смерті укладете мене на чардар, але нехай рука моя звисає з нього. А то моя мати побачить мене мертвим і накаже воїнам знищити вас. А моя рука

Вали славився своєю гостинністю. Якось прийшов до нього у гості його кращий друг, дивиться — у будинку нікого, на столі повно страв, а хазяїн один. Не витримав гість, запитав Вали:

- Брат, де твоя дружина, чому ти один?

- Не турбуйся, скоро усе довідаєшся.

Прийшов час запалювати свічі. Вали встав,

Одного разу Мухаммед-Пехамбар дозволив трьом своїм воїнам погостювати будинку.

Повернувся один воїн додому й бачить — незнайомець спить із його дружиною. Вихопив він меч і на місці вбив обох, потім повернувся до Мухаммед-Пехамбару.

Не повезло й другому. Він теж застав свою дружину з іншим.

Рабл-азат подарував Мусі-Пехамбару дев'ятсот років життя. Ці роки пройшли, і Муса-Пехамбар став перед Рабл-Азатом, який йому сказав:

- Ну, Муса, настала твоя смертна година. Заблагав Муса-Пехамбар:

- Про світло моїх очей! Протягом свого життя триста років я кочував, це у рахунок не бери, триста

У одній країні падишах видав указ не запалювати вночі світло й не ходити по місту. Одного разу він розв'язав перевірити, як лю-ди виконують його наказ. Уночі падишах, візир і векабо переодяглися дервішами й непомітно вийшли з палацу. По шляху падишах запропонував:

- Давайте виберемо

Жив колись бідняк. Рубав він у лісі дрова й продавав їх, а на виручені гроші кормил сім'ю.

Одного разу падишах цієї країни запропонував візиру:

- Давай походимо, подивимося, що відбувається вночі у нашому місті.

Переодяглися вони дервішами й вийшли з палацу. Темно колом. Раптом бачать — у одній маленької лачужке вогник світиться. Пішли вони на цей вогник,

Один чотирнадцятилітній юнак приїхав з рідних місць у інше місто всього з одним старим мішком. Тут він зайнявся торгівлею, розбагатів. Незабаром він став власником великої крамниці. Іншим купцям це не сподобалося, і пішли вони зі скаргою до падишаха:

- Якийсь незнайомець прийшов у наше місто із драним мішком. Він був злиденним, а сьогодні він багатій,