Купець у державі перша сила

Олексій Максимович Горький у романі ” Фома Гордєєв ” малює широку картину життя “хазяїв” цього миру. Перед читачами проходить галерея портретів купців-капіталістів: Гната Гордєєва, Ананія Щурова, Маякина.

Правдиво й талановито Горький показав безжалісну й страшну особу капіталу. Говорячи про первісне нагромадження грошей, автор показує темні шляхи його складання. Ні в цьому світі поняття честі й порядності. Увидя можливість збагатитися, одержати величезний куш, штовхаються й б’ються за нього ці люди, підставляють підніжки

один одному, відтискують ліктями менш щасливих і розторопних. І завдяки нажитим нечесно грошам, ці діячі стають шановними людьми, “стовпами суспільства”. “Іноді всім буває відомо, що такий-те людина, шахрай і негідник, а все-таки його кличуть Іваном иль Петром і величають по батькові, а не по матінці…” – говорить Маякин Фомі, навчаючи хрещеника “філософії життя”.

У цьому суспільстві один бог – гроші. Йому поклоняються й служать, в ім’я його готові душу продати

Колись Ананій Щурів розбагатів на праці каторжного фальшивомонетника, тепер же він, будучи богатим торговцем лісу,

уважає себе правим у всім. Учить молодь жити, не соромлячись, приводить у приклад своє життя. Згадуючи всуе ім’я Ісуса, Щурів і йому подібні, сподіваються відкупитися від Бога, замолити гріхи. У цих людей немає нічого святого в житті. Ціль одна – сколотити капітал, препомножити його, передати спадкоємцям. Про себе Щурів самовпевнене говорить: “Я сам теж стану перед Господом… не налегке… Понесу із собою ношу важку перед свята особа його… Я сам теж тішив диявола… тільки я в милість Господню вірую, а Яшка (Маякин) не вірить ні в чох, ні в сон, ні в пташиний грай… Яшка в Бога не ве рит… це я знаю! І за те, що не вірить,- на землі ще буде покараний!” Це мовлення повне самовдоволення й упевненості в можливість “відкупитися” і на Страшному суді. Падлючачи, крадучи й обманюючи, ці люди, здається, хочуть жити вічно. Їх не страшить ні Божий, ні, тим більше, людський суд. Вони намагаються навіть створити якусь “свою філософію”, щоб передати її своїм дітям. Але не завжди молодше покоління радує своїх батьків

“Ворогом справі” виявився Фома Гордєєв; пішов у скит, рятуючи душу, син Щурова; не у всім задоволений сином і зятем Маякин. У цього ладу немає майбутнього. Буйні, сильні й вільні батьки залишають немічне покоління, не здатне продовжити справу. У цьому Горький бачить причину розпаду цього суспільства, його неминучий кінець

Суспільство, що будується на користі, обмані, беззаконні, неодмінно загине. Цю думку Горький продовжить у своєму романі “Справа Артамонових”, у п’єсі “Єгор Буличев і інші”, у ряді талановитих добутків, що показують виродження класу “хазяїв життя” і поява нових героїв, що мріють про справедливий світ, у якому не буде неправди, насильства й обману

На рубежі XX століття визначився новий етап горь-ковского Творчості. У ньому відбився ріст робочого руху другої половини 90-х років, у ньому відклалися враження Горького, з одного боку, від зіткнень із миром хазяїв, великих капіталістів, буржуазних політиків, а з іншого боку, від спілкування з робітниками, з робочим рухом. І наприкінці 1900 р. Горький виступив з повістю “Фома Гордєєв”. Перед читачами – багата й різноманітна картина російського життя, миру російської буржуазії – від некультурності й відкритого хижацтва до європеїзованих форм капіталізму. Це й богомольний, старозавітний Ананій Изуров, що розбагатів шляхом злочину, і користолюбець-філософ Яків Маленин, “мозковий” людина, що “уже здатна думати ширше, ніж вимагають вузько особисті його інтереси, він політично наточений і почуває значення свого класу, “хоче, щоб буржуазія й купецтво мали у своїх руках не тільки економічну, але й політичну владу”.

Найбільша увага в романі приділено двом фігурам: охранителю й утвердителю буржуазної свідомості Якову Маленину й становящет “боком” до нього Фомі Гордєєву

“Фома Гордєєв” – повість про міцніючу російську буржуазію, про те, як вона набирає сили. Повість Горького, однак, не тільки показує ріст російської буржуазії, не тільки розкриває нелюдськість капіталістичних відносин, неправда й лицемірство буржуазної моралі

Основний задум повести – показати, за словами самого Горького, як у сучасній буржуазній дійсності “повинен скажено битися енергійна, здорова людина, що ится справи під силу, що ится простору своєї енергії”.

Уже в старшому поколінні, серед тих, хто заснував стан, були люди, які внутрішньо протестували проти звіриних порядків власницького миру, хоча й не могли противитися економічним відносинам, що складалися. Такий Гнат Гордєєв – обдарована й розумна людина з народу, жадібний до життя, “охоплений неприборканою пристрастю до роботи”, у минулому водолив, а тепер багатій – власник трьох пароплавів і десятка барж

Його син Фома не може йти по шляху накопичення й корисливості, інстинктивно тягнеться до краси, правді й справедливості, не хоче й не вміє фальшивити. Мир власницьких відносин для нього – “в’язниця”: “… задушливо мені… Адже хіба це життя? Хіба так живуть? Душу в мене болить! І тому болить, що не мириться!”

Фома – “здорова людина”, що хоче волі життя, якому тісно в рамках совершенности. Він виділяється з миру хазяїв, і в цьому Горький бачить показник нестійкості сучасного життя, показник того, що настане час неї змінити

Фома не розуміє до кінця пристрою життя, не знає шляхів і методів її змін, далекий від передової інтелігенції й народу, не знаходить із ними загальної мови, хоча в душі й тягнеться до них. Він багато думає над життям, але в нього немає тяги до знань, до книги, суспільство розумних і утворених людей отпугивает Фому. Прагнення мати друзів він не відчуває. Мир власності, що Фома відкидає, купецький уклад життя наклали на нього свою печатку; він рано пізнав “поблажливу жалість до голодного”.

Наприкінці повести Фома повалений і принижений. Міщанський мир тріумфує перемогу над бунтарем. Перемогу над слабким і людиною, що заплуталася, але не над читачем, перед яким письменник розкрив мерзенність царства щурових, маяниних, резинкових, конокових.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Купець у державі перша сила