Хитрий Байбурак

10-08-2016, 08:09 | Кумикські казки

Жив у одному аулі бідний старий, і було у нього дванадцять синів. Одинадцять старших синів були злі, дурні й ледачі. А самий молодший син, Байбурак, був добрий, спритний і розумний. Коли сини підросли, батько задумав їх женити. Але ось лихо: де знайдеш стільки наречених? Та довелося старому відправитися шукати по білу світу наречених для своїх синів. Зшив він собі чоботи без верхів і бешмет без рукавів, побрав на дорогу корж так баранячу ногу й пішов мандрувати. Ішов він крок уперед, а два назад і дійшов нарешті до гори, де стояла сакля баби Карт-Енем. Баба Карт-Енем пряла вовчу вовну.

- Здраствуй, сусідка!-сказав старий.

- Здраствуй, людей! Навіщо подарував?

- Шукаю наречених для моїх дванадцяти синів, - відповів старий.- Чоботи стоптав, бешмет роздер, а користі не видне.

- Дуже добре! Женимо-но ми твоїх синів на моїх дочках, - сказала баба Карт-Енем.- У мене саме дванадцять.

Пішов старий додому й велів синам їхати за нареченими.

Швидко зібралися брати й поїхали. Баба їх нагодувала, напоїла й уклала спати під чарівну ковдру, яким можна було вкрити три тисячі людей.

Опівночі молодший брат Байбурак почув, як баба точила у темряві свій великий ніж, і розбудив старших.

- Не спите, - сказав він.

Нагострила Карт-Енем ніж, підійшла до братів і запитала:

- Хто спить, хто не спить?

- Я не сплю!-відгукнувся Байбурак.

- Чому ж ти не спиш?-здивувалася баба.

- Тому що твої гусаки кричать.

Пішла баба Карт-Енем і зарізала своїх гусаків. Тільки трьох залишила-це минулого чарівні гусаки.

- Хто тут спить, хто не спить?-запитала вона, повернувшись.

- Я не сплю!-відгукнувся Байбурак.

- Чому ж ти не спиш?-розсердилася баба Карт-Енем.

- Тому що твої корови мукають.

Побігла баба Карт-Енем, розбудила старшу дочку, і вдвох перерізували вони всіх корів.

Ледь баба Карт-Енем вийшла, кинувся Байбурак до братів, і вони помчалися ладь від цих місць так швидко, як тільки вміли. А баба Карт-Енем прийшла додому й зрозуміла, що Байбурак із братами перехитрили її. Завила вона від злості, села у гарбу без коліс і полетіла за ними у погоню.

Побачив Байбурак: доганяє їх Карт-Енем, кинув у неї камінь, і виросла між ними висока гора. Баба Карт-Енем стала гризти цю гору своїми залізними зубами, прогризла наскрізь і знову погналася за братами. Вона вже майже наздогнала їх, але Байбурак тупнув ногою, і за спиною у братів лягла глибока прірва. Баба Карт-Енем не змогла її перестрибнути. Довелося їй повернути назад.

А старші брати хоч і повернулися додому благополучно, але по дурості й по злості зненавиділи Байбурака за його сміливість і спритність і тільки й думали про те, як би його погубити.

Та придумали нарешті. Прийшли до хана тієї країни й сказали:

- У баби Карт-Енем, великий хан, є чарівна ковдра, яким можуть укритися відразу три тисячі людей.

Ханові дуже захотілося мати така ковдра.

- Добудьте мені його!-наказав він.

- Ми не добудемо, наш братик Байбурак добуде, - відповіли одинадцять братів.

- Тоді скажіть йому: нехай принесе мені чарівна ковдра, а то голову відрубаю.

Не довго думав Байбурак, перекинув через плече ціпок і відправився за чарівною ковдрою.

Прийшов він до баби Карт-Енем, забрався на дах і продолбил у даху діру саме над постіллю господарки. Потім застромив у кінець ціпка голку й сидить - ночі чекає.

Ось заснула Карт-Енем, а Байбурак просунув ціпок у діру й уколов її голкою. Подумала баба, що її блохи кусають, і з досади викинула за двері чарівна ковдра.

А хитрий Байбурак звалив ковдру на спину й пішов.

Баба Карт-Енем поворочалась ще небагато, а потім подумала: "Не стягнув би цей хитрун Байбурак моя ковдра!" Вийшла із саклі й побачила: ковдри ні, а Байбурак уже перевалює через сусідню гору.

Ледве не лопнула баба Карт-Енем від злості, села у гарбу без коліс і пустилася у погоню.

Як тільки стала вона доганяти Байбурака, він кинув камінь, і за спиною його піднялася висока гора. Вгризла баба у цю гору залізними зубами й прогризла її наскрізь. Ось-ось наздожене вона Байбурака.

Тоді Байбурак тупнув ногою, і лягла між ними глибока прірва. Та знову Карт-Енем не змогла перебратися через неї й, брязкаючи зубами, повернулася додому.

А Байбурак відніс чарівну ковдру у палац і одержав від хана у нагороду золотий червінець. Ще більше зненавиділи Байбурака заздрі брати. Та придумали вони, як його погубити. Прийшли до хана й сказали:

- У баби Карт-Енем, великий хан, є чарівні гусаки: вони вміють пророкувати майбутнє, - і наш Байбурак може добути тих гусаків. Хан призвав до себе Байбурака:

- Добудеш мені чарівного гусака?

- Добуду!-відповів Баибурак.

Чи Мало йшов Байбурак, чи багато, але прийшов до баби Карт-Енем і сховався за дверима.

- Мабуть-но принеси мені гусака, - сказала саме у цей час баба Карт-Енем старшої дочки. - Я поворожу, де тепер цей хитрун Байбурак. Дочка принесла гусака.

- Гусак, де зараз Байбурак?-запитала баба.

- У тебе за дверима сховався, - відповів гусак.

Не повірила баба Карт-Енем, розсердилася й відірвала гусакові голову, а дочка послала за другим гусаком. Принесла дочка другого гусака.

- Ну-но, гусак, де зараз Байбурак?-запитала баба Карт-Енем.

- Тут, за дверима коштує, - відповів гусак.

Тоді й другому гусакові відірвала вона голову й послала дочка за третім. Третій гусак онімів від страху, коли побачив, що трапилося з іншими гусаками, а потім закричав:

- Подивися сама, Байбурак коштує за дверима!

Отут тільки догадалася баба відкрити двері. У куточку стояв Байбурак. Вона схопила його й стала прив'язувати до стола. А сама розспівувала: Ну, попався ти мені нарешті! Ось тебе й зажарю, хитрун!

- Ека нудьга однієї обідати, - відгукнувся Байбурак.- Покликала б на обід своєї родички, а потім уже й пісні співала!

Та баба Карт-Енем побігла скликати на обід своєї родички, а Байбурак розірвав мотузки, схопив під мишку чарівного гусака й пішов додому. Цього разу баба Карт-Енем пустилася у погоню занадто пізно - усієї родички адже не швидко скличеш, - Байбурак спокійно добрався до свого будинку, відпочив небагато й поніс ханові у подарунок чарівного гусака. А хан з радощів дав йому цілих два золотих червінця.

Злі брати зовсім висохнули від заздрості. Та пішли до хана втретє, і сказали йому:

- Чарівна ковдра й гусак-провісник у тебе тепер є, великий хан. А Байбурак похваляється, говорить: притягну сюди й бабу Карт-Енем. Покликав хан Байбурака й запитав:

- Приведеш у палац бабу Карт-Енем?

- Привести можна, - сказав Байбурак.- Боюся тільки, як би не було лиха. Пішов Байбурак до ханського коваля й велів скувати залізна скриня зі ста замками, а потім переодягся у лахміття, причепив собі бороду із клоччя, підняв скриню на плече й зашкутабогав до баби Карт-Енем.

- чи Знаєш ти Байбурака?-запитав він у баби Карт-Енем.

- Ох, знаю, знаю! Багато горя заподіяв мені цей хитрун Байбурак, - відповіла баба.

Та отут вона побачила залізну скриню.

- Для чого ти тягаєш із собою така важка скриня?

- Я ховаюся у нього влітку від жари, а взимку від холоду, - пояснив Байбурак.

- Продай мені скриня, - попросила баба Карт-Енем.

- Продати можна... Тільки ти спершу залізь у нього, подивимося, чи зручно тобі буде.

Байбурак відкрив кришку й, тільки-но баба Карт-Енем залізла у скриню, клацнув і замкнув усі сто замків.

Звалив Байбурак скриня на плечі й поніс його у місто, але у палац із ним не пішов, з'явився до хана налегке й сказав йому:

- Усі! Більше я тобі не слуга! Та нагороди мені ніякий не треба. Ось тобі ключі від скрині.

Віддав Байбурак ключі ханові й забрався на високу вежу. А перед дверима тієї вежі була вирита глибока яма.

Прибіг хан за скринею й тільки відкрив останній зі ста замків - баба Карт-Енем вискочила й проковтнула хана живцем.

Подивилася потім Карт-Енем по сторонах до побачила Байбурака на високій вежі. Кинулася вона до нього, так поспіхом спіткнулася, упала у яму й розбилася.

А Байбурак зажив з тих пір спокійно. Та жив, треба вам сказати, непогано. Я сам у гостях у нього був. Брагу пив, халвою закусив!

Зараз ви читаєте казку Хитрий Байбурак