Крила Іван Драч

Крила

(Новорічна балада)

Через ліс – переліс, через море навкіс

Новий рік для людей подарунки ніс:

Кому – шапку смушеву,

Кому – люльку дешеву,

Кому – модерні кастети,

Кому – фотонні ракети,

Кому солі до бараболі,

Кому три снопу вітру в полі,

Кому пушок на рило,

А дядькові Кирилові – крила.

Був день як день, і раптом – непорядок,

Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.

Пробивши вату, заряхтіли радо,

На сонці закипіли сині крила.

А в дядька у серці туга і тіні.

(Кому –

долю багряну,

Кому – сонце з туману,

Кому – перса дівочі, кому – смерть серед ночі,

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові, прости господі, – крила).

Жінка голосила: “Люди, як люди.

Їм доля маслом губи змастила.

Кому – валянки,

Кому – мед од простуди,

Кому – жом у господу,

А цьому гаспиду,

Прости господи, – крила?!”

Так Кирило сокиру бруском задобрив і крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичі,

Насміхалися зорі з Кирила,

І пробивши сорочку вночі,

Знов кипіли пружинисті крила.

Та Кирило з сокирою жив,

На крилах навіть розжився –

Крилами

хату вшив,

Крилами обгородився.

А ті крила розкрали поети,

Щоб їх муза була не безкрила,

На ті крила молились естети,

І снилося небо порубаним крилам.

(Кому – нові ворота,

Кому – ширшого рота,

Кому сонце в кишеню,

Кому – дулю дешеву.

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові – не пощастить же

Отак чоловікові! – крила).

Крила натхнення, чуття краси подарувала дядькові Кирилові доля. Проте в людському буденному житті вони були непотрібні. От і застосовував Кирило крила як умів: хату обшив, обгородив. Однак недарма трапляється все на землі: крила стали у пригоді поетам.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Крила Іван Драч