Одного разу людей по імені Заклику побрав мішок і пішов на роботу. Ішов він, і раптом йому почулося, начебто десь поруч плаче дитина. Заклику зупинився, прислухався й пішов туди, звідки доносився плач, а коли прийшов, то побачив, що це плаче крокодил під кущем чорної смородини у краю дороги.

Жив-Був одна людина. Пішов він по світлі щастя шукати й забрів у ліс. Вибрав місце, побудував хатину й поставив неподалік сільце, а до сільця приладив рушниці: якщо яка дичина потрапить, рушниця вистрілить, сповістить. Та пішов спати.

Тільки заснув - ба-бах!

Розповім вам одну історію. Хоч я й не майстер розповідати, зате ви майстри слухати.

Жив-Був одна людина, і вмів він чаклувати. Та була інша людина, яку пристрасть як любив відіграти у карти. Ось одного разу зустрілися ці двоє й сіли відіграти. Та той, що був чаклун - його кликали

Жив колись лулу. У нього була дружина й була маленька дочка, яку кликали Занна, а ще у них у будинку жив маленький хлопчик Зан, якого дружина лулу дитиною підібрала на дорозі.

Лулу часто говорив дружині: " До чого мені хочеться з'їсти Зана!" Але дружина йому цього не дозволяла, тому що Зан був слухняний, працьовитий і завжди зайнятий справою. Він ніколи не сперечався

Один юнак дуже любив одну дівчину й праг на ній одружитися. Але ось, забирають його на війну, і говорить він своєї улюбленої:

- Дивися не виходи за інший, я скоро повернуся, і ми з тобою одружимося. А щоб ніхто не довідався про їхню любов, юнак назвав дівчину Кокосовою Пальмою, а вона його - Кокосовим Горіхом. Попрощалися

Жили у одному глухому сільці чоловік із дружиною. Добре жили й дружно, усім на заздрість.

Та всі б добре, так раптом завелися у них у будинку миші, і скільки! Цілі зграї!

Просте покарання!

Зовсім замучилися хазяї, як раптом одного чудового дня з'явився у будинку кіт, чорний, круглий,

Жив-Був король. Та було у нього три дочки. Ось одного разу призвав він їх до себе й запитує:

- чи Міцно ви мене любите? Одна говорить:

- Я люблю вас більше життя, батько. Інша:

- Я люблю вас більше, ніж своє серце. А молодша сказала:

- Я люблю вас більше, ніж сіль.

Розсердився король на молодшу дочку: як це вона посміла сказати, що любить

Жила-Була дівчина, і ходила вона щодня по воду до джерела. Та ось одного разу йшла вона туди й побачила лев, який лежав у заростях біля джерела, Перелякалася вона й кинулася бігти, але будинку ні словом не згадала. Наступного дня вона знову побачила лев на тому ж місці, похапцем набрала води й кинулася додому. Та так тривало багато днів: лев як і раніше

Чи Знаєте ви, що раніше мавп на землі не було? Так-так, не було тих самих мавп, які стрибають із гілки на гілку, смішать своїми кривляннями дітей і із задоволенням ласують бананами, персиками й апельсинами! Отож, мавп не було, і людям у одному селищі залишалося так багато фруктів, що дуже скоро вони розтовстіли й заледащіли. З кожним днем вони ставали

Недалеко від королівського палацу жив один темношкірий старий. Був він людей весела, ніколи не скаржився, не засмучувався. Працював з ранку до вечора, а як стемніє, сяде у дверей своєї хатини й співає: До чого ж життя прекрасне! До чого ж життя прекрасне! Не сподобалося це королеві.