Козацькі літописи – історичні й літературні пам’ятки

Авторами літописів були світські особи, нерідко представники козацької старшини. Головною історичною силою в літописах виступає козацтво. Найбільший інтерес з літературного погляду становлять літописи Самовидця, Григорія Грабянки й Самійла Величка. У них центральне місце посідає зображення національно-визвольної війни українців під проводом Богдана Хмельницького.

“Літопис Самовидця” охоплює 1648- 1702 рр. Автор, імовірно, сам представник козацької старшини, пропонує власне бачення подій війни 1648-1654 рр. Він приділяє багато уваги

образові Богдана Хмельницького, висвітлює діяльність наступників славетного гетьмана. Літописець дає влучні характеристики представникам козацької верхівки. Він не схильний до надмірної ідеалізації козацьких провідників, а запорожців і простолюд розглядає як деструктивну суспільну силу. Авторська позиція відчутно позначилась, зокрема, на висвітленні Ніжинської ради 1663 р.

Видатною пам’яткою козацького літописання є твір співробітника військової канцелярії Самійла Величка “Сказання про війну козацьку з поляками…” Літопис розповідає про події 1648-1700 рр. У ньому багато уваги приділено описам

воєнних дій. Центральною постаттю твору є гетьман Богдан Хмельницький, образ якого відчутно ідеалізований. Автор нарікає на брак державної мудрості в його наступників, засуджує розбрат та егоїстичні амбіції козацької старшини.

Козацькі літописи – не лише цінні історичні джерела, а й видатні літературні твори, стиль яких образний, емоційний. Автори не залишають сумніву у своєму патріотизмі, у своїх симпатіях до козаків, у підтримці козацьких інтересів. Ці пам’ятки помітно вплинули на розвиток історичної теми в українській літературі.

“Історія русів” – літературно-публіцистична пам’ятка кінця XVIII – початку XIX ст. Авторство твору не встановлене. “Історія русів” – це розповідь про події, що відбувалися в Україні від давнини до 1769 р. Виклад подій виразно тенденційний. Вони осмислюються з позиції українського патріотизму. Основна увага приділяється змалюванню самовідданої боротьби українців з чужоземними загарбниками. У творі особливе місце посідає зображення національно-визвольної війни 1648-1654 рр., яка вивільнила потужну енергію народу в його прагненні до свободи та громадянського розвитку. Автор ідеалізує козацтво й козацький демократизм. Він рішуче засуджує брутальні дії російських монархів, спрямовані на обмеження української автономії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Козацькі літописи – історичні й літературні пам’ятки