Гарна була у Сохолилана дружина.

Завжди у яранзі було чисте, і завжди у дружини був запас дров і льоду.

Задумав Сохолилан одружитися на другій дружині. Довідалася про це дружина, пішла у тундру й сказала всім живучим там:

- Слухайте, що зробив із мною Сохолилан! Сохолилан одружиться. Хіба я не гарна? Хіба я не господарка?

Збирав заєць водорості на морському березі, а маленька нерпа відіграла на хвилях.

Нерпа побачила зайця й кричить:

- Не смійте збирати наші водорості.

Заєць у відповідь:

- Наші на березі, а ваші у море.

Розсердилася Нерпа на Зайця й закричала ще голосніше. Її почува бабуся, вийшла з води й запитує онученяті:

- Ой, чого

Емемкут і його дружина Чанаенавит з оленями кочували. Багато диких оленів добули, додому направилися. Чанаенавит сказала:

- Емемкут, дитина пити прагне, сходь за водою. Емемкут за водою пішов. Отут лисиця Яечанавит до Чанаенавит підійшла. Чанаенавит сина під кухлянкой тримає. Лисиця зіштовхнула її з нарти у сніг. Сама на нарту села. Емемкуг прийшов з водою.

- Що це, – говорить,

Послало Сонце свою сестру Місяць на землю по ягоди. Ходить Місяць по тундрі, збирає ягоди, зустрічає Воронові. Збирали вони ягоди, збирали й набрали повний посуд. Місяць і говорить:

- Давай відпочинемо небагато! Ворона й відповідає Місяцю:

- Ти відпочивай, а я зараз переберу ягоди.

Заснув Місяць. Стала Ворона

У одній землянці ввечері зібралися діти. Діти відіграли й багато сміялися. Один хлопчик сиротка вмовляв товаришів не сміятися:

- Тихіше, не можна вночі сміятися, а то бог прийде й з'їсть нас!

Але діти не слухалися й ще голосніше сміялися.

Сиротка почув тупіт і сказав: – Тихіше, тихіше, хто те йде! Тупіт став сабоніше. Хлопчик закрив двері. Бог обхопив

Заблудився пастух під час пурги й набрів на ведмежий барліг. Ведмідь говорить: – Здраствуй, друг, ти що робиш? Той відповідає:

- Погано, у пургу потрапив.

- Ну, а де твоя сім'я?

- Не знаю, заблудився я.

- Добре, входь. Торбаза, шапку зніми. Ну, спати будемо.

Довго спить ведмідь, і людина

Жили минулого у тундрі два товариші, два побратими - сонце й ворон. Були вони сабоні й відважні. Та ніхто не міг сказати, хто з них краще. По всій тундрі йшла слава про них молодецтві.

Багато раз чуло сонце від вітру, що у Півночі є – красуня дочка, що багато сабоних, відважних людей відправлялося до Півночі глянути на красуню, але ніхто ще не повернувся назад

Пішов Сохолилан одружитися на лисові. Побачила його лиса й утекла у тундру.

Пішов Сохолилан одружитися на куріпці. Побрав у дружин куріпку, прожив з нею один день, утекла куріпка додому.

Пішов Сохолилан свататися, а наречена до іншого нареченого втекла. Одружився Сохолилан на жінці, поставив

У ворона було чотири сини: Емемкут, Валь, Ахати й Котгано.

Одного разу Емемкут сказав воронові:

- Ех, ворон, пішов би я до богатиря, про який говорять, що він дуже сабоний. Випробував би я його сили у боротьбі.

- Нічого тобі не зробити

Давно, ще при старому житті жила Аммале. Вона тоді дівчиною була, жила з батьками.

Одного разу вони спали всі, і раптом у їхню ярангу прийшов свистун. Де Аммале спить, туди за полог заглянув. Вона дуже злякалася, закричала, стала кликати батьків. Домашні почули, прокинулися, а свистун утік.

Батько Аммале сказав дочки:

- Віддам