Короткий сюжет роману Джером Д. Сэлинджера “Над прірвою в житі”


Сімнадцятилітній Холден Колфилд, що перебуває в санаторії, згадує “ту божевільну історію, що трапилася минулим Різдвом”, після чого він “ледве не віддав кінці”, довго болів, а тепер от проходить курс лікування й незабаром сподівається повернутися домийся

Його спогади починаються з того самого дня, коли він пішов з Пэнси, закритої середньої школи в Эгерстауне, штат Пенсільванія. Властиво пішов він не зі своєї волі – його відрахували за академічну неуспішність – з дев’яти предметів у ту чверть він завалив п’ять. Положення ускладнюється тим, що Пэнси – не перша школа, що залишає юний герой. До цього він уже кинув Элктон-хилл, оскільки, за його переконанням, “там була одна суцільна липа”. Втім, відчуття того, що довкола нього “липа” – фальш, удавання й показуха, – не відпускає Колфилда протягом усього роману. І дорослі, і однолітки, з якими він зустрічається, викликають у ньому роздратування, але й одному йому залишатися невмоготу.

Останній день у школі буяє конфліктами. Він вертається в Пэнси з Нью-Йорка, куди їздив як капітан фехтувальної команди на матч, що не відбувся по його провині – він забув у вагоні метро спортивне спорядження. Сусід по кімнаті Стрэдлейтер просить його написати за нього Твір – описати будинок або кімнату, але Колфилд, що любить робити всі по-своєму, оповідає про бейсбольну рукавичку


свого покійного брата Алли, що списав її віршами й читав їх під час матчів. Стрэдлейтер, прочитавши текст, ображається на, що відхилився від Теми автора, заявляючи, що той підклав йому свиню, але й Колфилд, засмучений тим, що Стрэдлейтер ходив на побачення з дівчиною, що подобалася і йому самому, не залишається в боргу. Справа кінчається бійкою й розбитим носом Колфилда.

Виявившись у Нью-Йорку, він розуміє, що не може з’явитися додому й повідомити батькам про те, що його виключили. Він сідає в таксі і їде в готель. По дорозі він задає своє улюблене питання, що не дає йому спокою: “Куди подінуться качки в Центральному парку, коли ставок замерзає?” Таксист, зрозуміло, здивований питанням і цікавиться, чи не сміється над ним пасажир. Але той і не думає знущатися, втім, питання щодо качок, скоріше, прояв розгубленості Холдена Колфилда перед складністю навколишнього світу, ніж інтерес кзоологии.

Цей мир і гнітить його, і притягає. З людьми йому важко, без них – нестерпно. Він намагається розважитися в нічному клубі при готелі, але нічого гарного із цього не виходить, та й офіціант відмовляється подати йому спиртне як неповнолітньому. Він відправляється в нічний бар у Гринич-Виллидж, де любив бувати його старший брат Д. Б., талановитий письменник, що спокусився більшими гонорарами сценариста в Голливуде. По дорозі він ставить запитання про утік черговому таксистові, знову не одержуючи зрозумілої відповіді. У барі він зустрічає знайому Д. Б. з якимось моряком. Дівиця ця викликає в ньому таку ворожість, що він скоріше залишає бар і відправляється пішки вотель.

Ліфтер готелю цікавиться, чи не бажає він дівчинку – п’ять доларів на час, п’ятнадцять на ніч. Холден домовляється “на час”, але коли дівиця з’являється в його номері, не знаходить у собі сил розстатися зі своєю безвинністю. Йому хочеться побалакати з нею, але вона прийшла працювати, а як тільки клієнт не готовий відповідати, вимагає з його десять доларів. Той нагадує, що договір був щодо п’ятірки. Та віддаляється й незабаром вертається з ліфтером. Чергова сутичка закінчується черговою поразкою героя

Ранком він домовляється про зустріч із Салли Хейс, залишає негостинний готель, здає валізи в камеру схову й починає життя бездомного. У червоній мисливській шапці задом наперед, купленої в Нью-Йорку в той злощасний день, коли він забув у метро фехтувальне спорядження, Холден Колфилд тиняється по холодних вулицях великого міста. Відвідування театру із Салли не приносить йому радості. П’єса здається дурної, публіка, що захоплюється знаменитими акторами Лантами, кошмарної. Супутниця теж дратує його усе більше й більше.

Незабаром, як і слід було сподіватися, трапляється сварка. Після спектаклю Холден і Салли відправляються покататися на ковзанах, і потім, у барі, герой дає волю душу почуттям переповняли, що його знівечену. Пояснюючись у нелюбові до всього, що його оточує: “Я ненавиджу… Господи, до чого я все це ненавиджу! І не тільки школу, усе ненавиджу. Таксі ненавиджу, автобуси, де кондуктор репетує на тебе, щоб ти виходив через задню площадку, ненавиджу знайомити із кривляками, які називають Лантов “ангелами”, ненавиджу їздити в ліфтах, коли просто хочеться вийти на вулицю, ненавиджу міряти костюми в Брукса…”

Його порядком дратує, що Салли не розділяє його негативного відношення до того, що йому настільки немило, а головне, до школи. Коли ж він пропонує їй взяти машину й виїхати недельки на дві покататися по нових місцях, а вона відмовляє, розважливо нагадуючи, що “ми, по суті, ще діти”, відбувається непоправне:

Холден вимовляє образливі слова, і Салли віддаляється вслезах.

Нова зустріч – нові розчарування. Карл Льюс, студент із Принстона, занадто зосереджений на своїй особі, щоб виявити співчуття до Холдену, і той, залишившись один, напивається, дзвонить Салли, просить у неї прощення, а потім бреде по холодному Нью-Йорку й у Центральному парку, біля того самого ставка з утоками, роняє пластинку, куплену в подарунок молодшій сестричці Фиби.

Таки додому – і до свого полегшення, виявивши, що батьки пішли в гості, – він вручає Фиби лише осколки. Але вона не гнівається. Вона взагалі, незважаючи на свої малі роки, відмінно розуміє стан брата й догадується, чому він повернувся додому раніше строку. Саме в розмові з Фиби Холден виражає свою мрію: “Я собі представляю, як маленькі дітлахи грають увечері у величезному полі в житі. Тисячі малят, а навкруги ні душі, жодного дорослого, крім мене… І моя справа – ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву”.

Втім, Холден не готовий до зустрічі з родителями, і, позичивши в сестрички гроші, відкладені нею на різдвяні подарунки, він відправляється до свого колишнього викладача містерові Антолини. Незважаючи на пізню годину, той приймає його, улаштовує на ніч. Як щирий наставник, він намагається дати йому ряд корисних рад, як будувати відносини з навколишнім світом, але Холден занадто утомився, щоб сприймати розумні виречення. Потім раптом він прокидається серед ночі й виявляє у свого ліжка вчителя, що гладить йому чоло. Запідозривши містера Антолини в дурних намірах, Холден залишає його будинок і ночує на Центральному вокзалі

Втім, він незабаром розуміє, що невірно витлумачив поводження педагога, зваляв дурня, і це ще більше підсилює його тугу

Міркуючи, як жити далі, Холден вирішує податися куди-небудь на Захід і там відповідно до давньої американської традиції постаратися почати всі спочатку. Він посилає Фиби записку, де повідомляє про свій намір виїхати, і просить її прийти в домовлене місце, тому що хоче повернути позичені в неї гроші. Але сестричка з’являється з валізою й заявляє, що їде на Захід із братом. Вільно або мимоволі маленька Фиби грає перед Холденом його самого – вона заявляє, що й у школу більше не піде, і взагалі це життя їй набридла. Холдену, навпроти, доводиться поневоле стати на точку зору здорового глузду, забувши на час про своє всезаперечення. Він проявляє розсудливість і відповідальність і переконує сестричку відмовитися від свого наміру, запевняючи її, що сам нікуди не поїде. Він веде Фиби в зоосад, і там вона качається на каруселі, а він любується нею

С. Б. Белов

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література XX століття. М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Короткий сюжет роману Джером Д. Сэлинджера “Над прірвою в житі”

Categories: Скорочені твори

Links