Короткий сюжет новели Артура Шницлера “Прощання”

Сенс життя для Альберта вже три місяці полягає в терплячому багатогодинному очікуванні його коханої Ганни. Вони вмовилися, що щодня, із трьох до семи годин, він буде чекати на неї, і він терпляче чекає, щораз годинниками, і часто – дарма. Ганна не сміє відлучатися з будинку, якщо її чоловік затримується. Болісні очікування підточують сили й працездатність Альберта: він не в змозі не читати газету, ні навіть написати лист. Уже третій день, як він не бачив її; нестерпні годинники очікування приводять Альберта в напівбожевільний стан розпачу. Він

метається по кімнаті, втрачаючи розум від туги

Альберт і Ганна живуть в атмосфері тривожної й палкої ніжності, у постійному страху, що можуть ненавмисно видати себе. Йому подобається, що їхні відносини оточені найглибшою таємницею, але тем болісніше переживати такі дні, як цей. Його терзає страх, що будинку в Ганни запідозрили про їхній зв’язок, але найімовірніше, думає він, Ганна важко хвора й не може встати спостели.

Альберт іде до будинку Ганни й бачить, що всі вогні погашені й тільки з її вікна пробивається промінь світла. Як довідатися, що з нею? Йому спадає на думку рятівна думка, що у випадку

її хвороби він може через посильного провідати про її здоров’я, а посильному зовсім не обов’язково знати, хто дав йому доручення. Так він довідається, що Ганна важко хвора тифозною гарячкою й хвороба її дуже небезпечна. Альберт нестерпно страждає при думці, що Ганна може зараз умирати, а йому не можна побачити її перед смертю. Але він не зважується кинутися наверх до своєї улюбленого навіть тепер, страшачись нашкодити їй і собі розголосом їхнього роману. Убитий горем, у напівзабутті, Альберт бродить навколо будинку коханій, не сміючи зайти до неї попрощатися

Проходить тиждень із їхнього останнього побачення. Рано ранком Альберт біжить до будинку Ганни, і прислуга повідомляє, що Ганна померла півгодини назад. Тепер болісні годинники очікування Ганни здаються йому счастливейшими в житті. І знову героєві бракує мужності ввійти в кімнати, і він вертається через годину, сподіваючись змішатися з юрбою й залишитися непоміченим. На сходах він зіштовхується з незнайомими скорбними людьми, і ті тільки дякують йому за візит і увагу

Нарешті він проходить у спальню до покійниці. Побачивши її гострий біль стискає йому серце, він готовий закричати, упасти з риданнями на коліна, цілувати їй руки… Але отут Альберт зауважує, що він не один у кімнаті. Хтось ще, охоплений горем, коштує на колінах у ліжка, тримаючи руку покійної. І Альбертові здається неможлив і безглуздим заридати зараз у присутності цієї людини. Він іде до дверей, обертається, і йому чудиться презирлива посмішка на губах Ганни. Посмішка дорікає його за те, що він коштує як чужий у смертного ложа улюбленої жінки й не сміє нікому сказати, що вона належала йому й тільки він має право цілувати їй руки. Але він не насмілюється видати себе. Сила сорому тягне його ладь від будинку Ганни, тому що він усвідомить, що не сміє оплакувати її, як інші, що мертва кохана прогнала його за те, що він відрікся від її

Автор: А. А. Фрідріх

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття. М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Короткий сюжет новели Артура Шницлера “Прощання”