Короткі сюжети трагедій Шекспіра
Як драматург Шекспір почав виступати з 90-х років XVI століття. Дослідники вважають, що спочатку він обробляв уже існуючі п’єси й лише потім перейшов до створення своїх власних добутків. Втім, багато драм Шекспіра є оригінальними переробками більше древніх п’єс. Спадщина Шекспіра становлять 154 сонета, кілька невеликих поем і тридцять сім п’єс. Найбільшою трагедією Шекспіра є “Гамлет” (1601), або “Трагічна Історія про Гамлета, принца датському” ( “Гамлет”), У цій трагедії відбився історичний парадокс, заключавшийся в тім,
Гуманісти тої епохи могли тільки мріяти про щастя людства, вони могли тлумачити життя, але створити це щастя, змінити життя вони були неспроможні. Вони створювали утопію. Розлад між мрією й дійсністю породжував у них “гамлетівську” скорботу. В основі кожної п’єси
Вони направляють свою волю й щиросердечні сили на певні цілі; висування людини в центр робить менш значним фактором конкретну обстановку події. Театр Шекспіра – театр людини, а тлом для нього є як справжня дійсність, так і більш-менш вигаданий мир. У Шекспіра немає недомовленостей, невиражених підтекстів. Йому властива манера “вивертати назовні внутрішнє життя”, і не тільки її, – зміст подій, що відбуваються, висвітлюється в мовленнях персонажів. Всі засоби виразності служать Шекспірові для втілення комічного або трагічного в житті. Він вимовляє всі, але разом з тим збуджує уява глядачів і читачів, надаючи їм багато чого домысливать.
П’єси Шекспіра не сходять із театральних подмостков протягом декількох сторіч: величезний поетичний дарунок Шекспіра, безкомпромісність у постановці й рішенні їм найгостріших проблем і напружених моральних конфліктів не можуть застаріти. “Душу нашого століття, чудо нашої сцени, він належить не одному століттю, але всім часам”, – писав про Шекспіра його молодший сучасник, англійський драматург Бен Джонсон
(1 votes, average: 5.00 out of 5)