Композиція поеми “Кому на Русі жити добре”

Поема “Кому на Русі жити добре” побудована на основі строгого й стрункого композиційного плану. У пролозі поеми в загальних контурах вимальовується широка епічна картина. У ній, як у фокусі, виділені фігури епічних мандрівників. Вся частка, другорядне усунуте, увага зосереджена на вихідній епічній події. Обставини, що викликали суперечка й рішення мужиків, не розвинені

Саме місце дії – Підтягнута губернія, Терпигорєв повіт, Пустопорожня волость – вище тої або іншої приватної місцевості. Як і назви шести сіл, місце дії характеризує всю післяреформену Росію. З перших рядків поеми Некрасов уводить читача в суть подій, висуває головну її тему:

У якому році – розраховуй,
У якій землі – угадуй,
На стовповій доріженьці
Зійшлися сім мужиків:
Сім временнообязанних,
Підтягнутої губернії,
Повіту Терпигорєва,
Пустопорожньої волості,
Із суміжних сіл,
Заплатова, Дирявина, Разутова, Знобишина,
Горелова, Неєлова
Неурожайка тож.
Сошлися – і заспорили:
Кому живеться весело,
Привільно на Русі?

Казкова форма зачину поеми перебивається виразною деталлю, що надає подіям локально-історичний характер: учасники суперечки – временнообязанние селяни. Російські селяни стали временнообязанними 19 лютого 1861 року. В епічному зачині поет знайшов необхідним ужити казкову форму. (“У якому році –

розраховуй, у якій землі – угадуй”).

Для вгадування повідомлені цілком точні за значенням, але не прикріплені до певної, конкретної місцевості топонімічні позначення. Назви сіл Заплатово, Дірявило, Разугово, Знобишина, Горелово, Неелово характеризують всю післяреформену селянську Росію. При подальших перерахуваннях зустрінуться видозмінені назви сіл, що виражають ту ж саму сторону справи: замість Разутова, Знобишино з’являться Неситово, Голодухино. Зрозуміло, заміна відбулася не по недогляду автора, ще менш – по безпам’ятності мужиків. Очевидно пряме прагнення автора – виразити в топонімічних позначеннях те загальне, субстанціональне, що властиво післяреформеної Росії, – крайню вбогість і безправ’я селянства.

В авторському оповіданні багаторазово повторене слово “народ”: “сила-силенна народу”, “народ зібрався, слухає”, “народ іде й падає”, “розраховував народ”. Ще частіше зустрічається близьке до нього за значенням і в ряді випадків що сприймається як синонім слово “селяни”: “селяни мовлення ту слухали”, “жаль бідного селянина”, “весна потрібна селянинові й ранн і дружна”, “дадуть зрозуміти селянинові”, “на мерочку панську селянина не міряй”, “у кожного селянина душу, що хмара чорна” і т. д. і т. д.

Немає ні можливості, ні необхідності перелічити слова й вираження, що підтверджують чітко виявлену авторську тенденцію – представити народне життя.., але й сили, що протидіють нормального, природної народного життя (піп, поміщик – в однойменних главах; чиновники, купці, – у главах “Сільська ярмонка”, “П’яна ніч”, “Щасливі”. Все це розширює зміст поеми до загальнонаціональних масштабів.

Композиційна структура перших трьох частин відповідає загальному завданню поеми-епопеї – показати цілісність народного життя, або, за словами Бєлінського, виразити “дух народу”, основи самосвідомості й разом домашнє життя, особливості сімейного побуту, звички й повір’я, розум і забобони, силу й слабість – словом, всю складність зовнішнього й внутрішнього життя народу, різноманіття рис народного характеру, а також повноту обставин як сприяючих, так і протидіючому його розвитку.

Таким чином, у пролозі, першій, другій і третій частинах проявляється своєрідний конструктивний спосіб супідрядності, епічна дія розвивається вшир і вглиб, утягуючи всі новий і новий матеріал із загального й приватного життя народу. Гармонійність конструктивних форм надає добутку ясність, природність і стрункість. Здається, що весь різнобічний епічний мир зложився сам собою, що він живе за своїми законами, що хід подій залежить не від авторської волі, а від стікання обставин

Остання, четверта частина (“Бенкет на увесь світ”) надає добутку характер завершенности, у ній замикається епічна дія, що почалася в пролозі. Ідея семи мандрівників, оформлена в пролозі у вигляді рішення шукати щасливого, здобуває в “Бенкеті на увесь світ” характер загальності

У суперечку вахлаків, “хто всіх грешней, хто всіх святей”, що у сутності своєї, безумовно, сполучений із суперечкою про щасливий на Русі, утягувалися разом з вахлаками всі ті, що зібралися на березі Волги. Загальна татуащет як би Н. А. Некрасов повторилася: у пролозі це була суперечка семи мужиків, в “Бенкеті на увесь світ” – спор Волги, що зібралася на березі, великої юрби, що одержав характер широкого народного обговорення. Дія в “Бенкеті на увесь світ” виноситься на широкий простір.

Суперечки й прямі сутички тих, що зібралися, емоційність сприйняття легенд і пісень, напруженість ситуацій свідчать про загальне порушення розумів, про пристрасність у пошуках виходу.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Композиція поеми “Кому на Русі жити добре”