Композиційна формула “Енеїди”


Книга VІІ (вірші 18-17). З пристані Каєти Еней пливе далі повз острів Цирцеї. Перед мандрівниками Тібр. Енеєві кораблі заходять у річку в царство Латина – Лацій. Вергілій оповідає про рід Латина та про бажання царя поєднати свою доньку Лавінію з красенем Турном. Проте на заваді стоїть пророцтво, що суджений богами Лавінії чужинець (знаком був бджолиний рій, що осів на верхівці лаврового дерева, що росло в середині дому Латина). Оракул провіщає Латинові: “…прийдуть з краю чужого зяті, які, з нами з’єднавшись, підіймуть наше ім’я до небес, і з їхнього племені внуки землі усі, що сонце в мандрівці між двох океанів їх оглядає щодня, під ногами своїми побачать, їхнім законам слухняні”.

Серед троянців починається голод, але Еней це сприймає як добрий знак (Анхіс попереджав, що цей голод буде знаком до кінця мандрівки). Починається будування нового міста. Еней шле з дарунками посланців до Латина, і той приймає троянців у храмі богів. Посли просять притулку і обіцяють велику користь від своєї присутності на землі латинян. Цар приймає мирні дари і запрошує самого Енея як зятя у свій дім, щоб справдилося віщування оракула. В дар Енеєві Латин шле найкращих коней. В цей час Юнона поверталася з Аргоса і побачила веселого і неушкодженого Енея, що розпочав будівництво. “Вражена болем болючим” до “ненависного кодла” Юнона усвідомлює, що не може


змінити того, що визначене долею, Лавінія буде дружиною Енея. Юнона приймає рішення: “Можна ж задержати й хоч відтягнуть ці важливі події. Зовсімбо знищити можна в обох царів їх народи”.

Замість весілля Юнона розпалює війну між троянцями та рутульцями. Юнона викликає Ерінію Аллекто, в серці якої лиш гнів, дії злочинні і підступи, “війни прокляті”. Аллекто розпалює шал Б латинських жінках, які стають на заваді шлюбу Лавінії й Енея. Прибравши подоби жриці, вона наказує Латину знищити троянців, інакше Тури піде на нього війною. Асканій, син Енея, вбиває на полюванні прирученого оленя, якого виростили й дуже любили Тіррові сини і донька Сільвія. Сутичка розрослася у страшне кровопролиття. Латиняни вимагають від свого царя помсти. Проте мудрий Латин відсторонюється. Юнона розкриває браму війни, і вся молодь ввергається у битви. Серед героїв під проводом Турна ми бачимо і військо жінкивоїна Камілли. Ще страшніші нещастя скупчуються над Енеєм та його побратимами.

Лавр в долі Латина викликає алюзії з маслиною в палаці Одіссея, з якої було зроблене шлюбне ложе

Війна спалахує за Лавінію (у Гомера в “Іліаді” війна теж почалася ізза Єлени Прекрасної)

Вергілій детально описує учасників війни, з якого вони походять роду, чим “Енеїда” стає близькою до “Іліади” Гомера, навіть військо жіноквоїнів бере участь у боях (Сен і амазонки в “Іліаді”)

Книга VІІІ (вірші 1-731) (вірші 414-454). Вулкан виковує обладунки для Енея. У віршах 626-731 подано опис Енеєвого щита. Турн вивішує на палаці Латина бойовий прапор, вся молодь лютує, розпалена войовничим шалом. Лацій збирається під началом Турна. Еней “тяжкою війною зажурений дуже”. Уві сні йому з’являється річковий бог Тібру й віщує, що Енеєві не потрібно сумувати, а йти далі, виконуючи своє призначення, перемагати й збудувати на березі Тібру славетне місто. Вранці Еней знаходить льоху з тридцятьма білими поросятами (як і було сказано у віщуваннях) і приносить їх у жертву Юноні. Еней з побратимами відпливає до царства Евандра просити воєнної допомоги. Дардан троянці своєю родовою колискою вважали.

Евандр пам’ятає Енеєвого батька, мужнього Анхіса, і подає троянцям руку допомоги. В Дардані саме відбуваються свята на честь переможця Геркулеса, який вбив потвору Кака, сина Вулкана. Під час бенкету на честь Геркулеса йде оповідь про його чисельні подвиги та протистояння Юноні. Евандр показує Енеєві свої володіння, і троянець дивується величі й розумності облаштування земель Палатину.

В цей час Венера просить Вулкана виготовити зброю для сина.

Вранці Евандр та Еней укладають воєнний союз, але допомога незначна, оскільки держава Евандра знаходиться у ворожому сусідстві з етрусками та рутульцями. Евандр обіцяє схилити на бік Енея усіх нащадків греків, що осіли на землях Італії (лідійців, меонійців тощо). Венера зносить з небес осяйну зброю, що має стати запорукою перемоги Енея у війні з Турном:

“…шолом тут, що так страшить своїм гребенем і полум’ям, грізно палає, й меч смертоносний, і панцир великий із міді твердої, що червоніє криваво, такий, як та темная хмара, що, загорівшись від променів сонця, палає в просторах, і наколінники легкі, із золота литі й електру, й спис, і поверхня щита…”

Варгілій детально описує Енеїв щит, на якому Вулкан відобразив “славні діла італійців, римські тріумфи і ціле потомство прийдешнє, що вийде з роду Асканія…”

Вергілій використовує міфологічні сюжети про подвиги Геркулеса, головним супротивником якого (як і для Енея) була Юнона (Гера).

Книга ІX (вірші 1-818). У віршах 176-449 описано подвиг Ніса та Евріала. У цей час Юнона надсилає до Турна Іріду, яка намовляє його напасти на Енея, зненацька. Чисельне військо Турна виступає у похід й спалює кораблі троянців. Богиня, Берекінтійська мати, просить Юпітера врятувати судна, побудовані із священних сосен. Очам рутульців явилось диво – кораблі перетворились на прекрасних дівчат, які “виплили в море спокійне”. Охоплений люттю Турн ставить себе вище богів (“мене не лякають навіть віщання богів”) й наказує спалити табір Енея.

Друзі Ніс та Евріал викликаються йти таємно до Паллантея по допомогу, кликати Енея із союзниками. Асканій довіряється юнакам. Евріал лише просить потурбуватись про його стару матір. Ніс та Евріал таємно проходять через табір рутульців, встеляючи свій шлях трупами ворогів, які безпечно спали, обтяжені вином. Евріал взяв собі шолом Мессапів, який видав їхню таємну місію Вольценту, воєначальнику, що привів своє військо на підмогу Турну. Ніс; та Евріал загубили один одного, втікаючи. Рутульці оточили друзів. Евріал гине, рятуючи Ніса. Ніс помстився за смерть Евріала, вбивши Вольцента, проте й сам гине. У таборі Турна велика скорбота. Нічний бенкет Ніса та Евріала дорого коштував рутульцям. Турнові воїни, насадивши на списи голови Ніса та Евріала, штурмують Енеєве місто. Голосить вбита горем мати Евріала. Страшний штурм, чисельні втрати у обох військах. Аполлон підтримує троянців, Марс спонукає до бою рутульців. Вдавшись до хитрощів, троянці спустили Турнових воїнів до міста, але гинуть кращі з кращих. Турн відступає до річки. Вергілій слідує за Гомером у описах поля битви та гіперболізованому зображенні сили героїв, “Енеїда” сповнена епічного пафосу, в бойові дії втручаються, як і в Гомера, боги.

Книга Х (вірші 258- 908) опис бою між троянцями та рутульцями. Юпітер скликає на Олімпі раду богів й вимагає припинити війну в Італії Венера нарікає на Турна, підбурюваного Марсом, що руйнує Енеєве місто за його відсутності. Розгоряється суперечка між Венерою і Юно ною. Юпітер проголошує: “Доля хай вирішить”, – цим самим усуваючи богів від справ людських. В цей час рутульці наступають на відновлену Трою. В обложеному місті згуртовують свої останні сили троянці. Та Еней на кораблях з союзниками вже йде на допомогу. Німфи, на яких перетворився флот Енея, повідомляють йому про підступні дії рутульського царя Турна Німфа Кімодокея дає Енеєві поради, як краще подолати Турна.

Сяйво Енеєвого щита у вранішніх променях сонця дає надію обложеним Турн закликає своїх воїнів до рукопашного бою. Еней з труднощами висаджується на берег і першим кидається у бій, показуючи союзним військам приклад звитяги. Зброя Енея встеляє землю тілами ворогів Турн вбиває сина Евандра Палланта. До Енея доходять одна за одною лихі звістки про загибель його кращих воїнів та союзників. Асканію й молодим троянцям вдається прорвати облогу і з’єднатись із батько вим військом.

На Олімпі Юпітер та Юнона ведуть розмову. Юнона просить вберегти Турнові життя. Взявши подобу Енея, Юнона заманює Турна на корабель щоб його врятувати від загибелі. Ошуканий Турн волає до батька богів із сорому, просить Юпітера викинути судно на берег. Рутульський цар воліє вмерти, ніж жити з ганьбою, він навіть готовий вчинити самогубство. Та Юнона скеровує корабель в “прабатьківське Данове місто”. На полі битви ж “смуток тяжкий і втрати ділив уже Марс обопільні, падали рівно й до наступу йшли переможці й побиті, жодні не знали утечі”.У цьо му бою дуже відзначився Мезенційтірренець, якого Еней поранив, а його сина Лавса вбив. Охоплений жагою помсти, Мезенцій прагне вбити Енея, але спис троянця, кинутий в коня, скидає тірренця з сідла. Останнє прохання Мезенція – поховати його разом з сином. Мезенцій сам вбиває себе.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Композиційна формула “Енеїди”

Categories: Шкільні твори

Links