- Далі
- Проглядів: 63
- 6-09-2016, 16:29
Жив за старих часів імператор, дурний був, йому б тільки солодко поїсти, ошатно одягтися так народ обібрати, грошей з нього побільше одержати.
Та ось одного разу завелася у золотих імператорських спокоях миша. Злякався государ, тому як отродясь мишей не бачив, і розв'язав, що це погань яка-небудь. Зі страху у далеких спокоях схоронився, уже й не знаю,Наперед знаю, запитаєш ти: «Хіба таке буває?» Усе у казці буває. Подумай, пораскинь мізками й зрозумієш, який у цій казці зміст закладений.
Жив за старих часів юнак по прозванню Так-Чжуан. Жив удвох з матір'ю у маленькому будиночку у самої гори. Та у холод і у спеку ходив він у гори хмиз рубати, тем і годувався. Ріс Так-Чжуан у бідності, так виріс могутнім, плечистим, високимЖив колись старий із сином і дочкою. Батько й син плели кошики з бамбука, а дівчина, приготувавши обід і попоравшись по господарстві, допомагала їм.
Уся сім'я ретельно трудилася цілими днями й навіть ночами.
У той час ще не знали ні бавовни, з якої роблять теплий одяг, ні світабоників, що горятьЖила колись на світі зла-презла баба. Були у неї син так донька-наречена. Одружився син, незабаром після одруження за Велику стіну у східні краї пішов, і початку баба всіляко над невісткою знущатися. Тільки дочку свою плекала так любила.
Скаже, бувало, баба:
- З'їж-но, донечка,Колись, давним- давно, кажан жила у лісі, так само як і птаха. Щоранку, тільки-но з'являлося сонце, вона вилітала зі свого гнізда, розспівувала пісні й відшукувала собі їжу.
Одного разу через якесь зернятко посварилися сорока й ворона. Ворона затверджувала, що вона перша побачила це зерно й тому-де воно повинне належати їй; сорока ж говорила, що зерно знайшла вона й нізащоЖив на світі одна людина по імені Лао Линь-му. У нього були син і три дочки.
Дочки були гарні, як богині, і дуже красномовні; цим батько їх особливо любив похвастатися перед сусідами.
- Коштує моїм дочкам заговорити, як відразу до них злітаютьсяБув у однієї жінки дурний чоловік. Нічого робити не вмів, за що не візьметься, усе у нього криво так навскіс.
Послала його якось дружина до родичам ткацький верстат побрати. Іде він назад, притомився, сіл у дороги відпочити. Від нудьги прийнявся верстат розглядати. Розглядає й думає: «Чого це я тебе на собі тягну, коли у тебе чотири