Один - Каськет, а іншої - Тотаболь.

- Білячу голову, голову, білячу голову, білячу голову, білячу голову, - Тотаболь плаче й просить.

- Ти ж сам з'їв, Тотаболь, вистачить тобі плакати! Ти бачиш, знову литисей1 багато ходить, - говорить Каськет.

Увечері доотам прийшла:

- Хо, хо, хо, - щовечора він плаче, плаче!

Вони підхопилися

Сім'я Ет живе. Вони жили, жили. Ети ночувати зібралися. Дружина Ця послала дітям, вони спати лягли. Мороз, мороз! На кухні дятел сидить, мотузкою прив'язаний. Ворон відразу сидить, у кухні сидить. Старий з бабою лягли, сплять. Ворон кричить:

- Дятел мотузку перекушує. Старий прокинувся:

- Баба, дятла подивися! Ворон говорить, що дятел мотузку перекушує, мотузку перекушує

Старий і онук Хипь жили. У онука дружина Хунь була. До старого кілька років горностай ходив, до невістки приставав. Усе просив старого:

- Пішли куди-небудь хлопця, щоб він пропав. Ось старий якось говорить:

- Сходь за моїм томаром, його доотет колись давно потяг.

Старий Идат зі своєю бабою живе. Вони лисичку зростили, яка потім від них пішла.

Лисичка, щоб полювати, Подкаменную Тунгуску перейшла, там на лабаз залізла й рибу потягла. Иньгет сказав:

- Лисичка пішла, рибу потягла, старому Идату віднесла. Ранком Идат прокинувся:

- Дивись-но, риба лежить! Наша лисичка, видне, принесла! Потім вона знову

Жила одна сирітки. Жила вона на людях. Було їй на людях погано-багато роботи, а є нема чого. Вона розв'язала піти від людей.

Навесні, коли чоловіка були ще на полюванні, вона пішла у тайгу. Коли прийшли мисливці, її довго шукали, але не могли знайти. Вона усе літо жила у лісі. Усе літо вона сиділа

Старий Ерохот зі своєю бабами живе на березі Великого Єнісею. Старі живуть, рибалять і белкуют.

Звідкись до них сирота Каськет прийшов. Каськет сказав:

- Дідусь, я до вас онуком бути прийшов. Старий Ерохот своїй бабі говорить:

- Тепер у нас онук буде!

- Старий, - вона сказала, - тепер нам жити небагато легше стане. Старий на полювання ходив,