Келбесам і хунь жили. Узимку справа була. Ось пішли вони разом. Ішли, ішли, відпочити селі. Стали шукати у голові друг у друга. Спочатку хунь шукала у келбесам, потім келбесам стала у хунь шукати. Вона хунь у вухо голку засунула, та впала - умерла. Келбесам лижі хунь побрала, утекла. Хунь лежить. Птаха побачили; прилетять, посвистять, назад полетять. Води принесли у дзьобах, голову хунь змочили, вона ожила. Бачить - лиж ні, одні голички келбесам лежать. Слід її у ліс веде. Птаха їй розповіли, що келбесам убити її прагла. Хунь, робити нема чого, голички надягла, ганяти келбесам стала. Ганяє, ганяє, говорить:
- Нехай одна моя лижа келбесам уперед потягне, інша - назад, а мій посохнув нехай прямо по голові її стукне!
Так і стало. Келбесам біжить, одна лижа її вперед тягне, інша назад, посохнув по голові стукнув. Упала вона, устати не може. Отут хунь її й наздогнала. Келбесам говорить:
- Побери свої лижі, вибач мене.
Хунь вибачила. Далі разом пішли. Ідуть, ідуть, чують - сокира стукає. Хунь говорить:
- Хтось дерево рубає! Келбесам не вірить:
- Це сич дерево довбає.
Пішли вони на стукіт, а там два брати, сини старого, дерево на лижі розколюють. Один брат старший, інший - молодший. Хунь про себе говорить: "Хоч би у одного із хлопців дошка розкололася".
Один із братів потесав небагато, дошка розкололася. Старший говорить:
- Жінки, ви кудись ідете, у вас, напевно, шило із собою є? Дайте нам - потрібно дошку скріпити.
Келбесам говорить:
- У мене є!
Сама ребро настовбурчуючи - це її шило - віддала. Старший став працювати, кістка зламалася. Хунь своє шило дістала, сьогодення. Келбесам схопила його:
- Ти навіщо моє шило украла?
Старший брат розв'язав, що хунь - погана баба. Дошку скріпив, додому пішов. Келбесам собі у дружин побрав. Молодший брат хунь привів додому, з нею живе. Лижі брати закінчили, камусом оклеивать пора. Клею немає! Старший брат говорить:
- Чому клеїти будемо? Келбесам говорить:
- Кинь, зараз принесу!
Пішла у ліс, модринової смоли принесла. Це її клей. Старший брат цим клеєм камус приклеїв. У хунь риб'ячий клей був2. Молодший брат їм приклеїв камус до своїх лиж. Ось живуть. Навесні полювати на дикого сталі. Від води у старшого брата лижі усе розклеїлися, у молодшого камус на лижах добре тримається. Отут старший брат запитує дружину:
- Ти чому лижі клеїла?
Келбесам сказала, що модриновою смолою. Він думає: "Що за баба у мене нескладна!"Перезимували, літо настало. Хунь здумала за братом сходити. Він у барлогу у ведмедів жив. Сам вуж у ведмежа перетворився; брат
У нього є там. Ведмеді виховують їх. Погостевала хунь у братів, додому їх принесла. Лабаз їм зробили; ось живуть.
Келбесам теж розв'язала за своїми братами сходити. Її брати - окунь і щука. Пішла на берег, братів побрала, у чуман поклала, води налила. Старий її вночі пити захотів, побрав чуман, воду пити став, братів проковтнув. Ведмежата у хунь жили, потім вона їх знову у ліс відпустила. Улітку жінки сидять, постелі скоблять. Бачать - хмара піднімається. Хунь у чум пішла, говорить:
- Заберіть келбесам з вулиці! Та сидить. Грім ударив, убив її.