“Казка” – “Сказання”

Сказання, віддана. По встановленому вище ознакою до казці може бути прилічений іще одна жанр, часто із нею пов’язувалося, жанр, який найправильніше було б назвати преданьем чи сказанням. Сюди ми віднесли оповідання, що видаються за історичну істину, котрий іноді справді її відбивають чи містять. Якщо легенда споріднена з духовним віршам, то переказ певною мірою родинно історичним пісням. Сказання – це розповіді, які стосуються історичних місцях чи історичним особистостям і подій. Перші пов’язані з якимсь містом, селом, урочищем, озером,

курганом тощо.

Буд. Одне з яскравих, мистецьких та типових – сказання про потопленому місті Кітежі. Другі пов’язані з історичними іменами: Грозного, Петра, Разіна, Пугачова, Суворова тощо. буд. Різкій межі між перші й другими не проводиться.

То є перекази, связаннее з місцями й особами одночасно, розповідають про історичних подіях (про війнах з поляками, шведами, французами та інших.). Однак у віднесення фольклорного матеріалу до сказанням все-таки треба дуже обережним.

Виділення цього жанру вироблено за ознакою наявності у ньому відомої категорії дійових осіб чи з історичним назв чи подій.

Однак це ознака який завжди є вирішальним. Вирішальним є поетика кожного жанру, а поетика цього жанру вивчена ще менше, ніж поетика інших жанрів. Так, його присутність серед оповіданні імені Грозного ще дає права прийматимуть це розповідь за справді історичну переказ. Поетику казки знаємо краще організувати і віднесемо подібні тексти до казок, попри його присутність серед них історичної назви.

Вочевидь, частина з таких переказів чи сказань при найближчому вивченні зможе бути віднесено і до анекдотам. Проте виділення такого жанру необхідно, із застереженням, що теоретичне вивчення його ще потрібно. Однією з ранніх спроб теоретичного визначення цього жанру розпочата братами Грімм у тому передмові до “DeutscheSagen” Відповідний розділ вони озаглавили “GeschіchtKcheSagen” – “Історичні саги”. З сказаного випливає, що “історичних казок” тому, що не можна говорити про історичних піснях чи історичних переказах, не може. Щоправда, цей термін прийнято Еге.

У. Помаранчевої в підручнику з російському фольклору під ред.

П. Р.

Богатирьова, але ця сума цього терміна і їх поняття відмовилася. Зразок (перекази – ред.): “Аракчеев було дуже суворий пан – собака! У його була чернокнижница-полю-бовница, що мала з нього влада.

У своїх книжках читала і знала усе, що робиться. Її давно хотіла вбити, але з книжками було неможливо.

Одного разу книжки вкрали і його кинулися вбивати, за книжки – їх майже немає. Ось і померла. Аракчеев всі кинув, всі справи і втік”.

Жанр цей дуже сповнений багатоманітністю але тільки допускає, а й вимагає подальшого внутрішнього підрозділи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

“Казка” – “Сказання”