Багато століть назад, коли правил сусідньої з Каталонією країною – Францією – король Карл, склали цю казку. А у герої її побрали каталонці свого улюбленого лицаря Роланда, який був слушний, змів і могутній. Ще дотепер зберігають скелі у Каталонії карбу від його меча Дюран-Даля. Велика сила була у Роланда. Та меч його не брав, і стріла могла вразити тільки у стопу, тому й носив Роланд чоботи на залізних підошвах. Стовбуром дерева відіграв Роланд як іграшкою. Ось з такого стовбура й зробив він собі палицю. Пробив він нею скелю у піка Нейлус, і побіг зі скелі найчистіше джерело. Важка це була робота, утомився Роланд. Розв'язав відпочити й погуляти по лісу. Погода стояла у ту пору прекрасна. Сонце відіграло у небі й дорогоцінними золотими краплями скачувалося на землю з листів. Добре дихалося Роланду, легко: вороги його країни були розбиті, мир панував у Каталонії й міг її народ спокійно трудитися.
Вийшов Роланд на галявину й почув стукіт. Начебто стукає хтось молотом про камінь. Оглянувся: коштує перед ним людей з молотом у руках.
- Це ти, – запитує Роланд, – камінь дробиш, птахів лякаєш?
- Я, лицар.
- Навіщо ж ти це робиш?
- Повинен я, лицар, цю гору знести.
- А як тебе кличуть?
- Ренка-Гора, – відповідає каталонець.
- Підемо із мною, Ренка-Гора, будеш у мене служити й горя не знати, тому що я – Роланд.
Зрадів Ренка-Гора й пішов разом з Роландом. Ідуть вони по лісу день, ідуть два, знову стукіт чують. Начебто хтось дерево рубає. Повернули вони на стукіт і вийшли до величезного дуба. Три людини його стовбур обхопити не можуть, а отут один сокирою помахує, дерево звалити прагне.
- Здраствуй, герой, – говорить Роланд. - Навіщо ти цей дуб валиш?
- Люди попросили, лицар.
- А як тебе, герой, кличуть?
- Ренка-Дуб.
- Ідемо із мною, Ренка-Дуб, не пошкодуєш. Будеш у мене служити й горі забудеш, тому що я – Роланд.
Зрадів Ренка-Дуб і пішов з Роландом. Стало їх тепер троє.
Ідуть вони по лісу день, ідуть два, до старої занедбаної хатини прийшли. Заночувати зупинилися, а ранком Роланд із Ренкой-Горою відправилися на полювання, а Ренку-Дуба вдома залишили юшку варити. Кинув Ренка-Дуб м'ясо у казанок, корінь поклав, сидить чекає, коли їжа буде готова, коли Роланд із полювання повернеться.
Раптом чує Ренка-Дуб із труби противний голос:
- Ой, ой, ой, падаю!
Та точно, скотився прямо на землю рис. Усе у нього як покладається, вовна жмутами, рога, тільки ось брудний він боляче: усю сажу шкірою зібрав. Набив рис трубку, затягся так як плюне у казанок.
- Ти що, – кричить Ренка-Дуб, – з’їхав з глузду?! Так хто ж тепер цю юшку їсти буде? А ну йди, звідки прийшов!
Накинувся Ренка-Дуб на незваного гостя з кулаками. Тільки сам не зрозумів, як оказалсяна солом'яному матраці зв'язаним, так у синцях і саднах. Так його Роланд із Ренкой-Горою й знайшли.
Усе розповів Ренка-Дуб друзям, але оповіданнями ситий не будеш – голодними друзі лягли у той день спати.
На наступний ранок залишився у хатині Рен-но-Гора, а Роланд із Ренкой-Дубом пішли полювати. Година їх ні, два, справа вуж до полудня йде, юшка у казані закипає.
Раптом у трубі хтось шурхнув, заверещав:
- Ой, ой, ой, падаю! - і на землю плюхнувся. Учорашній незваний гість зовсім не змінився, тільки ще брудніше став.
Набив рис трубочку тютюном, плюнув у казанок, на землю сів.
- Ах ти личина рогата, – закричав Ренка-Гора, – зараз довідаєшся, як над людьми знущатися!
Кинувся Ренка-Гора на чорта, так тільки теж на соломі виявився. Руки-Ноги зв'язані, увесь у синцях і саднах!
А отут і Роланд із Ренкой-Дубом прийшли.
Вислухав оповідання бідолахи Роланд і сказав:
- Завтра я обід варю, а ви на полювання відправляйтеся. Тут від вас мало пуття.
Як сказав, так і зробив. Пішли Ренка-Дуб і Ренка-Гора у ліс, а Роланд перед очагомсидит, риса чекає. Та точно, тільки юшка закипіла, у трубі запищало, затріщало й рис плюхнувся на землю. Плюнув у казанок, на Роланда хитро подивився й початків від сажі обтрушуватися.
Отут Роланд, не довго думаючи, кинувся на нього, замахнувся палицею. Та скільки рис не стрибав, скільки ні увертивался, не зміг він Роланда перемогти. Видне, про палицю Ролан-Дову забув. Так йому й треба!
Забрався чорт назад у трубу, хатину ту кинув і з Каталонських Піренеїв пішов. Напевно, по світлі тюхтіїв шукає. Але ти, якщо зустрінеш його, не лякайся. Розкажи казку про Роланда, каталонського лицаря, і його палицю – швиденько усе згадає... Та й чи можна Роланда забути? Він один ста героїв коштував, і де сотню таких героїв знайдеш, щоб з Роландом силами меряться?..