Картини й теми книг Пастернаку

Роман “Доктор Живаго” Пастернак уважав головною справою свого життя. Переживши запекле цькування, воно в грудні 1957 р. писав Е. А. Благініній, що, незважаючи на випробування, його не залишає радість: “Мені пощастило висловитися повністю, і <…> художник виявився й у моєму випадку незатертим і нерозтоптаним”.

Пастернак приступився до підготовки книги віршів “Коли розгуляється” (1956-1958) в 1956 р. Поет збирався включити в книгу вірші, написані за останній рік. Серед них було програмне для пізнього Пастернаку вірш “Бути знаменитим

некрасиво”. У вірші чутні торжествуючі ноти людини, що виконала призначення,, що відмовлявся від свого минулого на користь майбутнього. У віршах 1956 р. поет продовжив розробку своїх наскрізних тим: вірність життя як вищому початку, природі, одухотвореної людиною. Ці вірші були тісно пов’язані з переделкинским циклом 1941 г.

В 1957 р. був написаний вірш “Сніг іде”, у якому автор знову звертається до улюбленого образа снігопаду, прагнучи передати неостановимое, як час, рух падаючого снігу

Роботу над книгою перервала хвороба. Він пробув у лікарні й санаторії з березня по серпень 1957 р., а після

хвороби закінчив “Вакханалію”.

Збірник вибраних віршів планувався на 1957 р., але його видання через скандал з романом було припинено на трохи лет

Пастернак продовжував обробку віршів для книги й переписував їх у зошит, що одержав назву “Коли розгуляється”. Він взяв для нового збірника епіграф із прози Марселя Пруста. У Пруста Пастернак виявив таке відношення вчасно, при якому минуле завжди продовжує існувати, залишаючись частиною сьогодення. Подібне розуміння минулого становить зміст книги “Коли розгуляється”. В епіграфі книга названа цвинтарем з написами забутих імен. У зв’язку із цим особливий зміст здобуває в останній книзі Пастернаку образ “души-скудельници”.

“Картини й Теми цієї книги, – пише про неї син поета Євгеній Борисович, – осяяні світлом і досвідом пережитого, відчуттям близькості кінця й вірності боргу, радісним і повним достоїнства свідомістю незалежності свого шляху”. В 1958 р. після нової хвороби Пастернак пише вірша “За поворотом” і “Усе збулося”. У них спрямованість у Майбутнє, незважаючи на передчуття смерті, наповнена радістю, тому що припускає зустріч із вічністю. У віршах весни 1958 р. “Далека чутність”, “Готовність”, “Майбутнє”, “За поворотом”, “Усе збулося” продовжує по-новому звучати характерне вже для ранньої творчості поета бажання “не спотворити голосу життя, що звучить у нас”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Картини й теми книг Пастернаку