Карманський Петро Сильвестрович “Навіщо сі думи…”

Навіщо сі думи?
Навіщо сі жалі?
Пощо розсівати
Полин і кукіль?
Весь світ поринає
В потопі печалі –
Чого ще співати
Про горе і біль?

Ой рад би я звуків
Гучних розпустити
Цілий бистроногий
Нестримний табун,
Ой, рад би я грати
І світ звеселити,
Та в мене не много,
Не много тих струн.

Що перша – то неньки
Мозолі пекучі,
Що друга – то черні
Нещасні сини,
А третя між нами
Найбільше плакуча:
Гірке до полину
Ярмо вітчини.

Ударю по струнах –
Бандура заплаче,


Несила мажорних
Акордів дібрать.
Розбив би я, брате,
Бандуру ледачу,
Та що ж! коли мушу
Часами заграть…

Затлілись ясні зорі,
Бренить вечірній рій,
Душа купаєсь в морі
Розкішних мрій-надій.

По рожі пнуться блющі,
А кипарис шумить.
Я п’ю меди пахущі,
А грудь болить, болить.

З небес котяться зорі,
А хор цикад цвірчить:
Хвилюють груди хворі,
А кипарис шумить.

Куку! куку! Дзвінко ллється
Кришталевий звук;
Звук несеться, гай сміється,
Серце стук-стук-стук…

Куку! куку! Нуте, пташко,
Поворож мені,
Бо тут, пташко, жить так важко,
Краще вже в труні.

Сумовито гнуться віти,
Листя шевелить,
Гнуться віти, в’януть квіти –
Птах мовчить, мовчить….


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Карманський Петро Сильвестрович “Навіщо сі думи…”