Кайдашеві звички у сучасному житті


Соціально-побутова повість І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” – один із кращих творів української літератури. У ній письменник гостро висміяв усе те огидне, що було породжено соціальною дійсністю пореформеної доби: обмеженість, егоїзм, жадобу до власності. Письменник стверджує, що приватновласницька психологія членів Кайдашевої родини призводить до повсякчасних сварок і чвар. Г. Нечуй-Левицький так правдиво і реалістично зумів зобразити зло від індивідуалізму у середовищі приватних власників, їх егоїстичну обмеженість, що всім стало ясно, що потреба перебудови суспільного ладу стала гострою і неминучою. Довів, що доки існуватиме приватна власність на землю і природні багатства, доти існуватиме ворожнеча між людьми.
Минуло багато років від дня створення повісті. Минуло вже навіть понад століття. Змінювалися й суспільно-політичні формації. На зміну феодальному устрою прийшов капіталістичний, потім соціалістичний, який теж у свою чергу був змінений. Змінювалися не тільки суспільно-політичні формації, але й психологія людей. Проте егоїзм та індивідуалізм, жадоба до наживи і жорстокість завжди засуджувались. Але, на жаль, виявилися настільки стійкими, живучими, що існують і зараз. І у нашому житті живуть кайдашеві звички.
Кайдаші мали своїх прототипів – сім’ю Мазурів із села Семигори, яка “прославилася” постійними


бійками та колотнечею. Сім’я Кайдашів внаслідок боротьби і сутичок за власність стають дріб’язковими, жалюгідними, жорстокими. Власне кажучи, ми бачимо розпад колишньої патріархальної родини.
Голова сім’ї – Омелько Кайдаш – добрий майстер-стельмах, працьовита й набожна людина – спивається. Мати – Маруся Кайдашиха, яка навчилася погорди у панів, знущається зі своїх невісток, а ті, у свою чергу, зневажають її, а Мотря – старша невістка – навіть виколює свекрусі око. Сини Кайдашів – Карпо й Лаврін теж зневажають батьків, а Карпо дозволяє собі кричати на батька, женеться за матір’ю з дрючком селом. А причиною усьому, як завжди, стає брак грошей. Але їх, здається, ніколи і ні в кого не буває забагато. Та річ в іншому: люди, основним інтересом яких стало тільки те, хто у кого скільки забрав землі, не здатні на високі помисли. Не вміють вони по-справжньому ні любити, ні прощати, не спроможні вони сподіватися й вірити.
А що, коли ми уважніше придивимося до себе, до сучасних людей, які оточують нас? Чи не побачимо ми в деяких з них теперішніх Кайдашів? І, на жаль, можемо констатувати: так, вони є. Не одного чоловіка в наш час згубила пристрасть до горілки – на що “хворів” старий Кайдаш. Скільки внаслідок цього розпалося сімей, скільки злочинів скоєно людьми у нетверезому стані? Скільки прекрасних фахівців, майстрів своєї справи назавжди втратили можливість реалізувати себе, стати корисними для суспільства?
А грубість, черствість, неповага до батьків теж дуже поширена “хвороба” і часто трапляється у нашому житті. Самотня старість, передчасна смерть батьків на совісті сучасних молодих Кайдашенків. А щодо лайки, грубості, обмеженості, безкультур’я, то таких випадків у наш час і не перелічити.
Але ніде правди діти: не завжди є ідеальними і батьки, які інколи зовсім не хочуть зрозуміти своїх дітей, не рахуються з їхньою думкою, не можуть зрозуміти, що діти вже виросли і прагнуть самостійності та поваги, як і будь-яка особистість. Через це і виникають сварки і непорозуміння у сучасних родинах. Інколи конфлікти на побутовому грунті спричиняють злочини.
Отже, повість І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” має непересічне значення: вона примушує людей замислитися над своїм життям, допомагає очистити наші душі від скверни, егоїзму та жадоби, зрозуміти, що наші сварки і бійки смішні, бо найдорожче у сім’ї – це мир, злагода і спокій.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Кайдашеві звички у сучасному житті

Categories: Шкільні твори

Links