Жив на світі осля. Його ніяк не кликали, тому що від роду йому було всього три дні й хазяїн ще не встигнув придумати йому ім'я. Осля було дуже веселе, дуже цікавий і постійно сунув свій ніс куди треба й куди не треба.

На четвертий день свого

Жив колись король, і були у нього коза, ягня, баран так руда круторога корова. Король дуже пишався своєю чередою. Коза, ягня, баран і круторога корова паслися у королівському саду, і король щоранку кормил їх із власних рук.

Усе було б добре, якби не придворні дами. Вони піднімали пронизливий вереск побачивши корови, а ягняти так цілували й тискали,

Жив у селі, неподалік від Сан-Марино, селянин Джузеппе Франчози, а попросту Пеппе. Були у нього клаптик землі й дві роботящі руки. Руки - гарні помічники у господарстві, але Пеппе завжди хотілося мати ще й осла. Сольдо так сольдо - два сольди, два сольди так сольдо - три сольди. Так і збирав

Розповідають і переказують дивну історію, що трапилася за давніх часів.

Жив король, у якого не було ні одного сина, зате було три дочки. Старшу кликали Бьянка, середню - Ассунтина, а про молодшу варто поговорити окремо. Тільки вона народилася на світло й відкрила чорні-пречорні очі, усі так і ойкнули - така

Посперечалися одного разу двоє друзів: від чого залежить щастя.

- Та думати отут нема чого! - викликнув один. - Щастя приносять гроші. Ти адже знаєш, як я став поетом. Ніхто не праг друкувати моїх віршів. А ось умерла моя тіточка, залишила мені спадщина, я сам їх надрукував. З тих пір від видавців відбою немає. Якщо

Тому, що отут розповідається, можете вірити, можете не вірити. Але дослухайте до кінця й ви погодитеся, що це сама повчальна історія, яку вам коли-або доводило довідатися. Одного разу зустріли у шляху Вогонь і Вода. Вогонь не любить сидіти на місці. Навіть коли його замикають

Цю історію розповів мені один селянин за склянкою доброго вина. Чув він її від свого діда, а дід чув від свого, діда. А вуж від кого той дід чув, ніхто не знає. чи Те це з ним самим трапилося, чи то з його братом, чи то із сусідом. Ну так однаково! А історія презанятная. Якщо прагнете, послухайте.

Жив колись король, і був у нього улюблений ловчий сокіл. Любив його

Усі, про що тут розповідається, трапилося за давніх часів. А у ті часи було так: проїдеш день і потрапиш у одне королівство, проїдеш інший день - потрапиш у інше королівство. Та, звичайно, у кожному королівстві, велике воно або маленьке, був свій король. Тому що яке ж

Це королівство,

Жив-Був колись хлопець, який не боявся нічого на світі. Ось і прозвали його Джованино Безстрашний. Якось раз, бродячи по світлі, зайшов він на постоялий двір і попросився переночувати. У нас місця ні, - говорить хазяїн, - але якщо ти не з боязких, я покаджу тобі дорогу до замка.

- А чого боятися!

- Там голосу... живим звідти ніхто

Недалеко від Палермо стоять на двох пагорбах два села: Изнелло й Кьяна. Запитаєте навмання у будь-якого жителя Кьяни - він вам скаже, що Изнелло гарне село, тільки по воду ходити далеко. Те ж саме скаже вам про Кьяне будь-який житель Изнелло. Та це буде суща правда.

Відома справа, що вище, те й до сонця ближче, а сонце у тих краях печеня.