Сиділи якось двоє закоханих на березі озера. Раптом над ними лунко запекли два птахи. Юнак і дівчина прислухалися.

- Який чудесний голос у цих пташок! - сказала дівчина.

- Твій голос ще ніжніше, - відповів юнак. - Ніякі дрозди не зрівняються з тобою.

- Ти праг сказати

Жив колись король, і була у нього дочка-наречена незвичайної краси. А у його сусіда, теж короля, було троє юні синів. Та всі троє закохалися у принцесу.

- Для мене всі ви однакові, - сказав братам батько принцеси.- Нікому з вас я не можу віддати переваги. Але щоб ви не сварилися через руку моєї дочки, зробимо так. Відправляйтеся мандрувати по світлі. Хто з вас через півроку

У одного батька було шестеро синів. П'ять дурних, а шостий дурень. Батько на них нарадуватися не міг. Ось одного разу батько говорить: - Підіть у місто, купите, що сподобається.

Пішли брати у місто. Зайшли у крамницю. Стали купувати. П'ятеро братів

Жила-Була вдова із сином, якого кликали Джуанин. Коли йому здійснилося тринадцять років, захотів він побродити по світлі, пошукати щастя.

- Малий ти ще бродити по світлі, - сказала йому мати. - Ось коли змужнієш

І ударом ноги звалиш сосну, що росте за нашим будинком, тоді відправляйся. Із цього дня щоранку,

Захотіла Метелиця-Бореа вийти заміж. Полетіла вона до Сирокко - південному вітру - і говорить: - Дон Сирокко, не прагнеш чи на мені одружитися? А Сирокко про одруження й не думав. Він любив вільне життя. Те у Африку злітає, то над морем носиться - на що йому дружина! Тому він відповів: - Е, донна

Три роки пас пастух поміщицькі череди. А коли скінчився строк, поміщик дав йому козу й козла, вівцю й барана..

Отут пастух сказав: - Більше не буду наймитувати. У мене тепер ціла череда - коза й козел, вівця й баран. Стану сам собі хазяїном.

Як він за своєю

Зустрілися якось два приятелі.

Загорнули у харчевню, сіли за столик і замовили по склянці вина.

- Е, - заговорив перший, - давненько ми з тобою не видались. А за цей час трапилося мені побувати у Неаполе. Стільки я у шляху всякого надивився, що й дивуватися перестав. А один раз Усе-таки здивувався. Ішов я, ішов по дорозі, раптом бачу - барабан. Величезний-Превеличезний!

У одному селищі жили два хлопці. Вони були більшими друзями й так міцно любили один одного, що дали клятву: хто з них першим одружиться, повинен покликати приятеля до себе на весілля дружкой, будь той хоч на краю світла. Через небагато часу один з них умер. Іншої зібрався одружитися й відправився за радою до духівника

Трапилося усе це у Покапалье - маленькому горном селищі. Його домішки юрбляться на самій верхівці високого пагорба. Схили пагорба до того круті, що, коли курям приходить час нести яйця, жителі Покапальи кожній несучці підв'язують полотняний мішечок. А не підв'яжи - яйця так і покотяться вниз по схилу, прямо до підніжжя пагорба, поросшему

Жили-Минулого чоловік і дружина, дуже важливі вельможі. Хотілося їм мати сина, але сина як на гріх усе не було й не було. Одного разу вельможа зустрів на вулиці чарівника:

- Синьйор чарівник, як нам бути? Уже так ми прагнемо сина! Чарівник простягнув йому яблуко й сказав:

- Дай це яблуко своїй дружині, і рівно