Приїхав якось у Мессіну багатій. Він був так багатий, що й сам доладно не знав, скільки у нього багатства. Пішов він прогулятися на берег озера Гандзирри й замилувався його красою. А, у багатіїв така звичка - уже якщо їм що-небудь сподобається, вони неодмінно захочуть купити. Став багатій запитувати:

- Чиє це озеро?

- Королівське, - відповідають йому. Багатій

Жили чоловік і дружина. Жили не те, щоб багато, а просто сказати - бідно. У дружини була одна-єдина спідниця, драна-предрана, ношеная-преношеная. Цілими днями вона тільки й робила, що ставила на неї латки. Під латками й спідниці не видне. Ось прийшов чоловік додому, а дружина

Жили у Сан-Марино два дурні. Самі-Те вони не вважали себе дурнями, так жителі Сан-Марино щодня говорили їм про це. Але дурні усе не вірили. Ось зійшлися якось обоє й прийнялися радитися, як би їм довідатися - дурні вони чи ні. Думали вони, думали - у кого запитати.

- У судді, - запропонував перший дурень.

- Е, ні, - відповів другий.

По всій Італії розповідають історію про три апельсинах. Але ось дивно - у кожній місцевості її розповідають по-своєму. Але Генуезци говорять одне, неаполитанци - інше, сицилийци - третє. А ми вислухали всі ці казки й тепер знаємо, як усе трапилося насправді. Жили колись король і королева. Був у них палац,

Одружився возій Петруччо. Привів після весілля у будинок молоду дружину й говорить їй:

- Тепер ми з тобою, Розина, добре заживемо! Я буду працювати, ти господарювати. Роботи я не боюся. Хоч зі світанку дотемна накажи мені кінь поганяти - і те нічого. Але вуж зате як приїду додому - баста! Усе інше твоя справа. Тільки зупиню візок у воріт так крикну: "Агов, уводь коня!"

Жив колись молодий принц, у якого скарбниця була невичерпна, як море. Та затіяв він вибудувати собі палац - саме напроти палацу самого короля, але тільки ще гарніше. Коли палац був готовий, принц наказав висікти на воротах напис: "Гроші роблять усі". Якось раз король гуляв, і цей напис попався йому на очі. Король наказав негайно покликати до себе принца;

Якось один селянин обробляв у своєму винограднику землю, і раптом його мотика дзвякнула про щось тверде. Нагнувся він - лежить гарна ступка.

Підняв її, обтер полою й бачить, що вся вона із чистого золота.

- Так це ступка гідна самого короля! - викликнув селянин.

Віднесу-но я її у палац, може мені що за це й перепаде

За давніх часів жив бідний рибалка із трьома дочками на виданье. Один хлопець праг одружитися на який-небудь із дочок. Але хлопець цей виходив з будинку тільки вночі й люди цуралися його. Старша навідріз відмовилася вийти за нього; середня - і чути не бажала про нього; а молодша погодилася.

Весілля

Жив на світі швець із більшим-превеликим горбом. Було у нього семеро синів. Кликали їх Перротто, Джианотто, Ринальдотто, Ерминотто, Арриготто, Амбро-Джиолотто й маленький Пеппи-Але. Та ще семеро дочок. Кликали їх Нинеттаг Джилетта, Джованетта, Ермеллинетта, Лауретта, Гелизетта й маленька Кателлина.

Порахуйте-но - сім так сім, це буде чотирнадцять дітей. А скільки

Жили дві сестри - Ганна-Марія й Виттория. Ганна-марія вийшла заміж за багатого крамаря, Виттория - за вугляра. Вугілля палити - не те, що товари у крамниці продавати так бариші підраховувати. Вугляр працює багато, заробляє мало. Але у маленькому будиночку, що стояв на опушці лісу, завжди було веселе, тому що вугляр вставав з пісень