У однієї жінки була дуже росла й ненажерлива дочка. Коли мати давала їй суп, вона з'їдала тарілку за тарілкою й просила ще й ще. Та мати наливала їй, наливала й присуджувала:
- Три... чотири... п'ять...
А коли доходило до семи, мати давала дочки міцний потиличник і кричала:
- Ось тобі сім!
Одного разу проходив повз них будинку багатий юнак.Жив один селянин по імені Камприано. Була у нього дружина й осів.
Працював він у поле, а повз часто проходили чичоране й звичайно запитували його: - Що робиш, Камприано? Підемо з нами пройдемося.
Та Камприано брав свого осла й плівся за ними. Якось ранком Камприано поклав кілька золотих монет під хвіст ослові. Як завжди, повзЖив - був у маленькому італійському містечку Грассано... ні, не злий чарівник.
Жив у Грассано веселий дорожній робітник Марио Коста. Цілими днями працював він під палючим південним сонцем, прокладаючи шосейну дорогу у селище Ирсина.
А у неділю Марио сідав на свій старий велосипед і піднімався високо у гори.
Одного разу ніч застала Марио у самої вершини гори,У Мессіні, на самому березі блакитного Мессинского протоки, стояла хатина. Жила у ній удова рибалки з єдиним сином, якого кликали Кола. Коли маленький Кола з'явився на світло, його вітав шум моря. Коли він уперше засміявся, він засміявся сонячним зайчикам, що стрибали на хвилях.
ЛедьГерцог Лоренцо Медичи, по прозванню Чудовий, ніколи не сідав за -стіл на самоті. - Тільки собака, - говорив він, - роздобувши кістку, забивається з нею у кут і ричить на всі. А людині повинне бути приємніше
Пригощати друзів, чим є самому. До того ж цікава бесіда - краща приправа до будь-якого блюда.
ТомуЧи Чули ви коли-небудь про нашого священика - падре Бони-Фаччо? Невже не чули? Як же це може бути! У нас на Корсиці усе від мала до велика знають падре Бонифаччо, який він розумний, який учений, який увічливий.
А про доброту його можна розповідати з ранку