Історія одного міста характеристика образа Глуповцов

ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА ( 1869-1870) Глуповци – мешканці міста, образ якого вперше з’явився на початку 1860-х рр. у нарисах письменника “Глупов і глуповци” і “Глуповское розпуста”, заборонених цензурою. Глуповци, як пояснив Щедрін у полеміці із критиками книги, – це “народ історичний”, тобто реальний, не ідеалізований, “люди, як і всі інші, з тою тільки оговоркою, що природні їхні властивості обростили масою наносних атомів… Тому про дійсні “властивостях” і мовлення ні, а є… тільки про наносні атоми”. Ці “атоми”

– пасивність, неуцтво, “начальстволюбие”, затурканість, легковір’я, здатність до спалахів сліпої люті й жорстокості – зображені сатириком у вкрай гиперболизированном виді.

Глуповец – “людина, якій з дивною сталістю довбають голову і який, зрозуміло, не може прийти до іншого результату, крім приголомшення”. Прояв же інших “властивостей” має для їхніх власників найтрагічніші наслідки. Долі Ионки Козиря, автора книги “Листа до друга про запровадження на землі чесноти”, дворянського сина Ивашки Фарафонтьева, що був посаджений на ланцюг і “умре” за “хульние слова”,

що ” усім-де людям у їжі рівна потреба… і хто-де їсть багато, пускай ділиться з тим, хто їсть мало”, учителі Линкина й інших “вільнодумців” становлять глуповский “ліберальний мартиролог”.

І тільки правління Похмуре-Бурчеева привело до того, що й “рядові” глуповци при всій своїй затурканості відчули, що “далі дихати в цьому повітрі неможливо”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Історія одного міста характеристика образа Глуповцов