Жили у палаці король із королевою. Якось раз відправився король на війну, а королева залишилася зі своєю ключницею, злий, як змії подколодная. Ішли місяці, і народила королева двох синів і дочка. А ключниця королеві написала, що народилися у нього дерев'яні діти. Король у листі наказав дітей викинути, а королеву вбити.

Давним-давно жила маленька білосніжна курочка. Вона відрізнялася від своїх подруг тим, що мала гребінець не простий, а золотий, який сіяв подібно сонечку. Зрозуміло, вона усвідомлювала свою красу й вірила, що гідним чоловіком їй може бути тільки король.

У один чудесний

Був собі на світі кіт, якого кликали Мисифус. Такий розбійник, що усе тремтіли перед ним від страху. Він тільки й знав, будучи голодним, відбирати їжу у інших котів. Та так усім набрид, що сусіди-коти поскаржилися на нього старості-алькальдові свого котячого села. Алькальд, особа гідна й слушна, вислухав скарги й, погладжуючи густі вуса, подивився суворо на Мисифуса й сказав:

Жила людей. А у нього була дочка. Дівчина була гарна, як сонце, але норовлива, як гірський вітер.

Одного разу батько працював у саду. Відчинилася хвіртка, і троє юнаків, один гарніше іншого, вступили у сад і сказали:

- Твоя дочка прекрасна, як сонце. Ми просимо її руки. Батько відповів:

- Вона

Ах, і розсердилася ж сеньйора лиса, коли сеньйор вовк напроти її старого будиночка - навіть не будиночка, а звичайної лисої нори - побудував собі новий просторий палац! Але крутійка була цікава, і коли сеньйор вовк запросив її у гості - помилуватися новим будинком, негайно ж погодилася. Добре потрудився вовк. Були у нього й зал, і спальня, навіть

У лісі, у маленьк будиночку, що покосився, жила бабуся. Щоб як-небудь прогодуватися, вона збирала хмиз і продавала його у селі. Бабуся жила одна, боялася злодіїв і на ніч міцно замикала двері й вікна. Якось уночі йшов сабоний дощ. Стара избенка тремтіла від гуркотів грому. Було дуже холодно. Бабуся сиділа у вогню. Раптом пролунав сабоний стукіт у двері, бабуся злякалася, підійшла

Не думайте, що принцеса так і народилася горбатої, нічого подібного: вона була струнка й гарна. До того ж була єдиною спадкоємицею короля, і її майбутній чоловік повинен був одержати королівство. Король був уже старий і з нетерпінням чекав, коли ж нарешті горда принцеса вибере

Одного разу у посушливий рік селяни одному села прийшли у будинок до священика, щоб попросити у нього фігурку Святого Дитя. Вони прагли обнести її навколо своїх полів у надії викликати своїми молитвами дощ. Священик їм дозволив побрати цю фігурку й послав їх до статуї Святого Антонія, який тримав її у руках. Селяни побрали Святе Дитя й обійшли з ним, молячись, усі свої

Селянин жив у селі, а король - у столиці, у Мадриді. Село було далеко від Мадрида, і, звичайно, король нічого не чув про селянині. Зате селянин знав багато чого про короля.

Він знав, що король живе у величезному палаці, що їсть він найкращі страви, що подають йому їх на золоті, що у нього безліч слуг і всі його бояться - не тільки слуги, навіть міністри, виряджені у шовк і оксамит. Та звичайно,