У одного батька було двоє синів. Старший був тихої вдачі, а молодший -веселий, вічно жартував. Ім'я його було Педро, а люди кликали - Педро-Жартівник. Одного разу батько покликав синів і сказав:
- Синки, прийде одному з вас піти наймитувати. Ми дуже бідні. Так сказав батько й послав старшого сина у служіння до поміщика. Поміщик із дружиною займали вдвох цілий будинок.
У перший же день хазяї змусили хлопця працювати від світанку до заходу сонця.
На сніданок йому дали скиба хліба. А поміщик із дружиною їли шинку, ковбасу й усяку всячину. На обід працівникові знову дали шматочок хліба. Те ж саме він одержав і на вечерю.
- Карамба! - сказав бідняк.- Отак я вмру з голоду Замість обіду дають тільки по шматочкові хліба! Я не виживу!
Кілька днів він терпів, а потім повернувся до батька.
Батько запитав, як йому жилося. Хлопець розповів, як над ним знущався поміщик.
Підійшов молодший син, Педро-Жартівник.
- Дурня ти зваляв, - сказав він. - Пустите-но мене до цього поміщика працювати - і побачите, чи посміють мене годувати одним шматочком хліба!
- Добре, - сказав батько, - іди.
Пішов працювати до поміщика Педро. Та з ним зробили так само, як і зі старшим братом. У перший же день відробив він до зорі, а на сніданок дали йому шматочок хліба. Поміщик відімкнув великий ларь і вийняв звідти шинку, ковбасу й інше страви. Педро з'їв свій хліб і сів на ларь. Поміщик дав йому збрую й велів полагодити.
Ось сидить Педро на ларе - працює й мовчить. Прийшов час обідати. Поміщик і говорить:
- Іди сюди, Педро, пообідай - співай хліба. А Педро відповідає:
- Ні, хазяїн, нікуди я не піду. Уже я так звик: завжди їм там, де працюю.
Та не встав з ларя.
Що отут робити? Думали-Думали поміщик із дружиною - не придумали: так і не змогли нічого з ларя дістати. Та залишилися без обіду.
Увечері поміщик знову звернувся до Педро:
- Ну, тепер ти можеш піти на кухню. Там тобі вже приготовлений хліб.
- Ні, хазяїн, - відповів Педро, - я завжди їм на тому місці, де працюю. Так що цей шматок буде за вами.
Хазяї не знали, що робити: Педро сидів на ларе. Дістати собі звідти їжу при ньому вони могли б, але тоді довелося б з батраком поділитися, а ось цього-те їм і не хотілося. Вони просто вмирали з голоду. Нарешті поміщик найшовся.
- Добре, хлопець, - сказав він Педро, - вистачить працювати, настав час спати. Ось твоє ліжко.
- Ні, хазяїн, - заперечив Педро, - я звик спати там, де їм і працюю. Уляглися хазяї спати голодні. Не прагли вони, щоб Педро бачив, скільки смачних речей зберігається у ларе. Але голод усе сабоніше мучив їх. Вони лежали й тільки й думали, як би дістати чого-небудь із ларя, але так, щоб Педро про це не довідався.
Однак Педро міцно спав на ларе, і протягом усієї ночі поміщикові із дружиною так і не довелося поїсти. На світанку хазяї Педро піднялися. - Послухай, - сказав поміщикові дружина, - я згадала, що нагорі, на горищі, у мене у горщику є небагато гороху.
Вона принесла горщик з горохом і поставила його варити. Тоді Педро улучив хвилину й кинув у горщик жменя золи.
Господарка підійшла перешкодити горох, побачила, що у ньому повно золи, і вилила усе на смітник. Вона розповіла про це чоловікові.
- Ах, до того їсти хочеться, - сказала поміщиця, - що я б зараз від скиби хліба не відмовилася!
- Почекай! - сказав поміщик.- Зараз я його випроваджу, тоді й поїмо досита.
- Послухай-но, Педро, - сказав поміщик, звернувшись до батрака.- Ранок прийшов, тобі настав час ухвалюватися за роботу: треба худобин виганяти.
- Який ранок? - сказав Педро.- Я ще не вечеряв.
Виходить, і ночі не було. А раз ночі не було, виходить, ранок не настав. А раз ранок не настав, виходить, можна ще поспати.
Та він ліг на ларь і захріп. Подивився жадібний поміщик на свою дружину, вона на нього иоба зітхнули.
- Цей бурлака, - сказала поміщиця, - звик натще спати. А нам-те яке?
- Педро! - сказав поміщик, розштовхавши батрака.
- Вставай, Педро! Поїмо, і починай працювати!
- А вечір? А вечеря? - запитав Педро.
- Про - Про! - простогнав поміщик, скриплячи зубами.- Та вечір, і вечеря, і сніданок - усі тут! Тільки не млой, злазь із ларя!
- Ось ця справа! - сказав Педро.- Давно б так: шинка на вечерю, ковбаса до сніданку!