Між Сонячними Будинками у Болотній Доліні проходить ущелину, яка називається Будинкова Ущелина. Там усередині цієї ущелини є печера, яка називається Печерою Скесси. Назва це відбулося тому, що там жила одна скесса. Вона заподіювала людям мало горя. Якось раз вона пішла

Якось раз дві баби посперечалися, чий чоловік глупее. Сперечалися вони, сперечалися й розв'язали нарешті випробувати їхню дурість на ділі.

Приходить один з мужиків додому й бачить: сидить його баба за прядкою й пряде, тільки кудели на прядці немає, та й нитки на веретені не видне. Подивувався мужик на таку роботу й розв'язав, що його баба рехнулась

На хуторі Торфастадакот у Бискупстунге жив один неодружений селянин, який тримав багато овець. Кликали його Йоун. Та ось розв'язав Йоун одружитися на своїй служниці. Це було восени, наприкінці жовтня. Після третього оголошення Йоун став готовити весільний бенкет і поїхав запрошувати гостей,

Якось раз у Західних Фіордах жили молодята, які дуже любили один одного. Чоловік займався рибним ловом і був гарним моряком.

Одним ранком його дружина подивилася на погоду й попросила свого чоловіка не виходити у море:

- Тому що втопить будь-який корабель, який попливе сьогодні.

Він відповів,

Розповідають, що у останні роки папства на сході Ісландії у Боргар-Фіорді на хуторі Квол жила багата подружня пара. У них було багато худоби, і вони тримали трохи працівників. Неподалік від цього хутора у горах жила скесса, люди ніколи не вважали її небезпечної.

Але ось одного разу різдвяною ніччю хазяїн Квола вийшов з будинку й не повернувся, довго його шукали, так так і не знайшли.

Жив на Півночі один селянин, який мав звичай щоосені й зиму їхати на острови Вестманнаейяр ловити рибу. У селянина був син по імені Йоун. У той час він був уже дорослий. Йоун був хлопець розумний і розторопний. Якось раз батько побрав його із собою на острови ловити рибу. Усе пройшло

За давніх часів видався на Півночі голодний рік. Голодуючі ходили юрбами й просили милостиню, так що від них нікому життя не було. Тоді знатні люди зібралися на тинг і ухвалили, що кожний хазяїн повинен нагодувати жебрака й надати йому нічліг на одну ніч, а ранком жебрак повинен піти, нічого не одержавши на дорогу. Багато жебраків побувало тієї взимку у єпископській садибі у Хоуларе, де дотримувалися

Жив колись на світі король, і не було у нього ні дружини, ні дітей. Його наближені були дуже стурбовані, боялися, що у короля не буде спадкоємців. Вони часто нагадували про це королеві, так тільки його це анітрошки не турбувало.

Та ось одного разу у погожий день король наказав осідлати двадцять коней — десять для чоловіків і десять для жінок. Одне

У Скриде, там, де потім побудували монастир, жила людей по імені Сігурд, дружину його кликали Хельга. У них був син Грим, він виховувався у Західних Фіордах у дядька по матері. Тоді ж на хуторі Ейди жила людей по імені Індріді із дружиною Тоурой. Якось раз у Індріді

Якось раз один житель півночі відправився поповнити свої запаси на Південний Мис. Він поїхав найкоротшим шляхом повз Пустище Орлиного Озера, і трапився туман з непогодою, і він заплутав і не знав, де він. Перед ним виявилися льодовики й бездоріжжя.

Нарешті, він знайшов у скелях печеру, у яку він увійшов, і подумав,