Давним-давно на хуторі Хлейдраргард жив селянин, кликали його Сігурд син Бьерна. Він був розумний і мав чимало інших гідностей. Говорять, начебто у молодості він поїхав на Захід купувати вяленую рибу й там посварився з однією людиною, з якою у нього була укладена угода. Вони ніяк не могли поладити й навіть побилися.

Жили колись король і королева, і були у них син і дочка. Дочка виросла доброї й гарної, а син — злим і виродливим. Час ішов, король зостарився, однак син не дочекався смерті батька й убив його, а заодно з ним і мати із сестрою. Заволодів він усім королівством і захотів одружитися, так тільки ніхто за нього не йшов — така дурна була у нього слава. Не швидко новому королеві вдалося знайти собі наречену,

Якось дві людини пішли у гори збирати мохи. Однією ніччю вони обоє лежали у наметі. Один заснув, а іншої пабонував. Тоді той, який пабонував, побачив, що той, який спав, виповзає назовні. Він пішов за ним, але із труднощами поспівав так, щоб відстань

Одного бонда кликали Йоун; він жив на Річковому Хуторі, у нього була дочка Гудбьерг. Коли він лежав на смертному ложі, він дав своєї дочки овечу кістку, у якій були пробки, і сказав їй не виймати ці пробки, інакше їй не поздоровится.

Потім старий умер, а його дочка Гудбьерг вийшла заміж за людину по імені Ейрик, і вони переїхали жити на Річковий

Одного разу всемогутній Бог прийшов до Адама й Еве. Вони добре прийняли Його й показали Йому усе, що було у них у будинку. Вони також привели до Нього своїх дітей, які здалися Йому, що подають надії. Він запитав Єву, немає чи у неї інших дітей, крім тих, що вона Йому показала. Вона відповіла, що немає. Але насправді вона не встигнула домити деяких дітей і соромилася

Єпископ Готтскаульк Жорстокий був найбільшим чаклуном своєї епохи. Він знову опанував чорною магією, яка не вживалася із часів язичества, і написав книгу, яка називається «Червона шкіра». Вона була написана золотими буквами, і не було на світі книги прекрасніше. Як і всяке чаклунство, сказане у ній було записано рунями. Єпископ нікому не давав цю книгу, і велів поховати її разом

Їхали якось раз трохи подорожан. У неділю ранком вони поставили намет на гарній зеленій рівнині. Погода була ясна й тиха. Вони пустили коней пастися, а самі лягли спати рядком — один поруч іншого. Той, що лежав у самого входу, довго не міг заснути. Та раптом він побачив, що у глибині намету, над одним з його товаришів, піднялася якась прозора синювата кулька, схожий на хмарину. Прокотилася ця кулька

Жили колись у своєму королівстві король із королевою, а у самому куточку їх величезного саду жив селянин із дружиною. У короля було три сини — Хлиник, Асмунд і Сігурд. Коли королевичі підросли, вони часто відіграли на квітчастій галявині у прекрасному саду, що оточував палац.

А у селянина із дружиною була одна

За давніх часів жив на Півночі одна людина, яка керувала церковними землями. Доходи у нього були непогані, і грошика він любив, так що люди точно знали, що їх у нього скопилося чимало. Хоча сам управитель славився скнарістю, дружина його була жінка добра й привітна, але тільки на чоловіка вона не мала ніякого впливу.

Одного разу взимку управитель занедужав

Був колись у єпископській школі у Хоуларе один учень по імені Лофт. Увесь вільний час він віддавав чаклунству й перевершив усіх у цім мистецтві. Він любив підбивати інших учнів на всякі витівки. Одного разу на різдво Лофт поїхав додому до батьків. У шляху він заночував