Одного разу на одному хуторі вмерла людей. Він був курець і залишив після себе небагато тютюну у кисеті.
На цьому хуторі жила баба. Вона любила нюхати тютюн. Вона забрала кисет з тютюном і ввечері, лягаючи спати у своїй кімнаті, поклала його під подушку.
Баба швидко заснула, але раптово прокинулася від того, що туди прийшов мрець, який рукою намагався дістати кисет з-під подушки.
Баба не злякалася й сказала:
- Ти ніколи не одержиш цей тютюн, тобі тепер з ним нема чого робити.
На цьому він відступив, а вона побрала кисет і засунула його далі під подушку, повернулася до стіни й заснула.
Але зненацька баба знову прокинулася тому, що мрець нашарував кисет під нею, і тоді вона сказала:
- Тобі усе не спочиває. Убирайся ладь, тому що ти ніколи не одержиш цей кисет.
Вона підвелася, висякалася, побрала з кисета неабиякий понюх, зовсім гола піднялася на ноги й запхнула його між балками під стелею так високо, як тільки могла дістати, а примара тим часом зник.
Баба вляглася, повернулася до краю ліжка й небагато задрімала, а коли прокинулася, то побачила, що примара стоїть на краї ліжка й тягнеться до балки.
Тоді сказала баба:
- А ти забавний, збоченець, але Усе-таки ти ніколи не одержиш цей кисет.
Вона схопилася на ноги, зіштовхнула його із краю ліжка, а з кисета побрала добрий понюх, потім уляглася на ліжко й поклала його під свою пахву, і тоді примара зникла назовсім.