Був у Семунда Мудрого один працівник, який дуже любив лихословити. Семунд часто вимовляв йому за це. Він пояснив працівникові, що богохульство й лихослів'я — їжа для чорта і його чертенят.
- Так хіба б я став богохульствовать, якщо б знав про цей, — сказав працівник.
- А ось я перевірю, чи правду ти говориш, — сказав Семунд.
Та пустив він до працівника у хлів чортеняти. Працівникові такий гість довівся не по душі, а чортеня, як навмисно, капостив і дражнив його так, що важко було стриматися від лайки. Довго кріпився працівник і раптом бачить, що чортеня з кожним днем худне. Зрадів працівник і зовсім сваритися перестав. Але ось одного разу ранком приходить він у хлів, а там усе розбите, переламане й усе корови зв'язані хвостами. Обернувся працівник до зниділого чортеняти, яке лежало у порожньому стійлі й жалібно стогнав, і обрушився на нього з добірною лайкою. Та раптом він з жахом помітив, як чортеня на очах став оживати й жиріти. Тоді він стримав себе й перестав сваритися. Переконався він, що Семунд Мудрий був прав, і з тих пір ніколи більше не лихословив.
На цьому кінець казці про чортеня, для якого їжею служила лайка Семундова працівника. А прикладу цього працівника не заважає піти й нам з тобою.