Про майстра Илльхуги

23-07-2016, 10:26 | Ісландські казки

У одне й теж час у Єпископському Межиріччі жило двоє майстрів, уміння яких досить відрізнялися друг від друга. Одним з них був бонд Ейрик Мелькьерссон з Бергова Двору. Він зробив модель сонячної системи, але вмер до того, як закінчив механізм, який приводив усе у рух.

Іншим був бонд Илльхуги із Друмбоддсстадира. Він був дуже вправний у обробці заліза, але особливо – дерева. Він ніколи не використовував рубанок, а для всього застосовувала сокира.

Якось раз він був уночі на хуторі, і там же був один учений столяр. Увечері їх попросили зробити корито для молока. У Илльхуги не було із собою інструментів, крім сокири й свердла. У столяра були всі інструменти, які він звичайно застосовував. Вони почали змагатися, і столяр виявився ледве спереду. Потім у корита налили воду, і корито столяра дало текти, а корито Илльхуги – немає.

Илльхуги старанно робив усе, що було потрібно у Скаульхольте. Розповідають, він зробив сокиру лісоруба із сокири «Велетка Бою», яка належала Скарпхедину. Востаннє її використовували для страти у Скаульхольте. Деякі говорять, що Илльхуги зробив з неї дванадцять сокир, інші – що менше, і це більш імовірно. Ще розповідають, що ця сокира була повезена із країни останньої із усього зброї.

Илльхуги був одним із кращих корабельників у свій час, але він був дуже вимогливий до матеріалу й, видалося, передбачив майбутнє. Якось раз він прийшов туди, де люди робили корабель. Він сказав їм:

- Ви не дуже уважні, раз берете для корабля «вітряний» дуб.

Вони не додали цьому значення. На корабель налетів вітер, і він розбився на шматки.

Одного разу, як часто бувало, його покликали робити корабель, і ледь йому принесли матеріал для кіля, він сказав:

- Це «кривавий» дуб; і не прагну робити корабель із цього дерева.

На це не звернули увагу, і йому довелося використовувати це дерево. Тоді він сказав:

- Із цього корабля вийде вутла лодка, але Усе-таки я зроблю так, щоб кіль ніколи не відвалився.

Цей корабель розколовся у море.

Илльхуги говорив, що не знає у Ісландії цвинтаря, на якому найменше праг би лежати, чому у Череді у Гриндавике, але так, однак, покладене долею. Та якось раз його покликали робити корабель у Гриндавик, і він сказав, що робить це по примусу.

Він пояснив, що цьому є три причини: перша – що корабель стане вутлою лодчонкой; друга – що це буде самий останній корабель, який він робив; а третю він не назвав. Коли корабель був повністю готовий, Илльхуги занедужав і вмер, і його поховали у Череді. Його пророцтво относительо корабля підтвердилося.

Сином Илльхуги був Ерунд, батько бонда Торстейна із Брунавадлакота, якому Готтсвейн Готтсвейнссон відрізав руку, батька Ейнара з Мирархуса (або Паульсхуса) на мисі Сельтьярнарнес і його братів. Зараз вони вже виросли й відмінні майстри, як і всі їх предки.

Зараз ви читаєте казку Про майстра Илльхуги