За давніх часів трапилося якось, що на острові Гримсей у всіх будинках одночасно згас у вогнищах вогонь. Справа була взимку, стояли морози, і протока, що відокремлює Гримсей від Ісландії, був покритий льодом. Гримсейци вважалися, що лід досить міцний, і розв'язали послати людей на материк за вогнем. Для цього вибрали трьох сабоні мужиків. Рано ранком у тиху і ясну погоду вони відправилися у шлях, усі жителі проводжали їх, бажали їм щасливого шляху й благополучного повернення.
Довго йшли вони по льоду, поки не дійшли до тріщини, широкої й такий довгої, що кінців її не було видне. Двоє мужиків перестрибнули через неї, а третій не вирішився. Крикнули вони йому, щоб він вертався додому, і відправилися далі, а він стояв на краї й дивився їм вслід. Не хотілося йому здаватися, і він пішов уздовж тріщини, щоб подивитися, не чи стане вона де вужче. Тим часом хмари згустилися й з півдня налетів шторм. Від теплого вітру лід почав танути й тріскатися, зрештою мужик виявився на маленькій крижині, яку понесло у відкрите море. До вечора його крижина натрапила на більшу крижану гору, і мужик швидко видрав на неї.
Неподалік він побачив ведмедицю, вона лежала з ведмежатами. Мужик змерзнув, знесилів від голоду й подумав, що, вірно, настав його остання година. Ведмедиця довго дивилася на людину. Потім вона встала, наблизилася до нього, обійшла навколо й зробила йому знак, щоб він ліз у лігвище до ведмежат. Мужик послухався. Ведмедиця теж лягла й веліла мужикові ссати молоко разом з ведмежатами. Так минула ніч. Ранком ведмедиця відійшла у сторонку й понадила мужика до себе. Він підійшов, вона лягла у його ніг і веліла йому сісти до неї на спину. Мужик сіл, тоді ведмедиця стала стрибати й кидатися зі сторони убік, Доки він не звалився. Мужик не міг узяти до тями, що це значить. Так пройшло три дні: мужик ночував у ведмежому лігвищі, харчувався ведмежим молоком, і щоранку ведмедиця змушувала його сідати до неї на спину й стрибала, Доки він не падав. Лише на четвертий день мужикові вдалося стриматися на ведмедиці.
До вечора вона з мужиком на спині підійшла до краю крижини, стрибнула у воду й поплила до Гримсею. Вони благополучно добралися до острова, і там уже мужик зробив ведмедиці знак іти за ним. Він прийшов додому, велів подоїти кращу корову й напоїв ведмедицю парним молоком. Потім він заколов двох жирні баранів, зв'язав їхніми рогами й повісив ведмедиці на спину. Із цією ношею ведмедиця повернулася до води й поплила назад до своїх ведмежат. Жителі острова з подивом спостерігали за ведмедицею, а тим часом удалечині здався вітрабоник, що йде до Гримсею при попутному вітрі, — це верталися додому мужики, що ходили на материк за вогнем.