Прийшов якось раз до священика Семунду Мудрому хлопець, якого усе вважали тупицею, і попросив, щоб той навчив його християнської премудрості. Хлопець і насправді був такий тугодум, що навчання давалося йому на превелику силу. Він сам від цього страждав і не знав, як поумнішати. Та ось приснився йому сон, начебто якась людина запитує у нього, чи прагне він, щоб його розум просвітлився. Хлопець, звичайно, відповів, що прагне. Тоді ця людина й говорить:
- Обіцяй, що виїдеш із мною навесні ранком після дня наймання працівників, — і твоє бажання здійсниться.
Хлопець пообіцяв виїхати з ним, і людина зникла.
З тієї ночі хлопець так змінився, що навіть священик Семунд дивував його розумним відповідям. Зате він зробився таким похмурим і похмурим, яким зроду ніколи не бував. Семунд і це помітив і щораз при зустрічі розпитував хлопця, що з ним трапилося. Спершу хлопець ухилявся від відповіді, але зрештою у всьому зізнався священикові. Семунд відразу зміркував, у чому справа.
- Це до тебе приходив чорт, який здумав роздобути твою душу, — сказав він і додав: — Боятися тобі нема чого, але надалі треба жити своїм розумом.
Зима ішла на спад, і настав день наймання й звільнення працівників. Увечері Семунд покликав хлопця у церкву. Підвів він його до вівтаря, надяг на нього священникове одягання, дав у руки дискос і потир з вином і велів стояти особою до вівтаря. Потім він велів хлопцю кожному, хто до нього підійде, давати причащатися. Якщо підійшовший відмовиться прийняти дієприкметник, нехай це буде хоч сам священик Семунд, хлопець не повинен іти з ним.
Священик пішов, а хлопець зробив усі, як йому було велено. Через якийсь час з'являється той, кого він бачив у сні. Він наказує хлопцю кинути усе, що той тримає у руках, зняти одягання й іти за ним, а хлопець у відповідь йому святі дарунки простягає. Той прикинувся, начебто не бачить, і ще раз зажадав, щоб хлопець ішов за ним, але той не підкорився, і прибулець зник. Потім до хлопця один за іншим сталі підходити приятелі й теж умовляли його піти із церкви. Він їм усім пропонував причаститися, але вони відмовлялися. Незабаром він побачив і священика Семунда, той строго наказав йому покинути церква. Хлопець знову не піддався й простягнув священикові хліб і вино, але священик відвернувся від святих дарунків.
- Не за тим я прийшов сюди, — сказав він і зник.
Після цього хлопцю стали ввижатися всякі чудовиська й навіть сам диявол, йому видалося, начебто церква ходуном ходить і ось-ось звалиться. Він на смерть перелякався й уже праг було кинути святі дарунки й бігти, як раптом пролунав дзвін. Усі бачення негайно зникли, у церкву ввійшов священик Семунд, підійшов до вівтаря, причастився й сказав хлопцю, що тепер він у безпеці й більше ніхто не стане його переслідувати.
Хлопець зрадів й від усієї душі подякував священикові. З тих пір він став самим відданим другом Семунда й, говорять, до самої смерті зберіг світлий розум.