За давніх часів жив у Снайфедле пастор по імені Йоун, а на прізвисько Стійкий. Він був сином Торлейва. Пастор Йоун була людей мудра, і у ті часи це для багатьох було більшим благом. Він був двічі одружений, першу його дружину кликали Сесселья, вона народила пасторові трьох дітей, один з них жив разом з батьком, і кликали його теж Йоун. Від другої дружини у пастора дітей не було.
Трапилося так, що Йоун, пасторський син, закохався у їхню служницю. У неї ж закохався й пасторський пастух. Як часто буває у подібних випадках, Йоун і пастух ворогували один з одним. Одного разу на початку зими пастух відправився у гори, щоб пригнати додому овець, але у цей час почалася ожеледь, і він повернувся додому без череди. Пастор розв'язав, що пастух просто злякався, і став посилати за вівцями свого сина Йоуна. Йоуну не хотілося йти у гори.
- Там, видне, і насправді не пройти, — сказав він батькові.
Але пастор не бажав нічого слухати, і довелося Йоуну підкоритися. Із цього походу він не повернувся, загинув десь у горах, і навіть невідомо, знайшли його труп чи ні. чи Ледь порох його спочивав з миром на цвинтар, тому що почав цей мрець відвідувати й служницю й пастуха. Швидка примара прославилася своєю злостивістю, найчастіше воно жило на схилах Снайфедля й дошкуляло подорожан, шпурляючи у них каменями. У пасторській садибі воно било скла, умерщвляло овець, а іноді сиділо разом з жінками, що прядуть вовна у спільній кімнаті, і ввечері йому завжди ставили їжу, як і всім домочадцям.
Одного разу працівник пастора почув, як хтось здирає шкіру з у’яленої риби. Придивився він і побачив примару.
- Побери ніж, приятель, — сказав працівник.
- Мерцям ножі ні до чого, — відповіла примара.
Того, хто ділився з ним їжею, воно ніколи не торкало й не шпурляло у нього каменями.
Одного разу взимку у тих краях трапилося так, що у всіх будинках разом підійшов до кінця запас тютюну. Як допомогти цьому лиху, придумав пастор Йоун. Він довідався, що на Північ, у Акурейри, привезли тютюн, і відправив за ним примара, при цьому він щедро постачив його їжею на дорогу. Говорять, начебто на Півночі одна людина бачила, як примара розташувалася на камені й прагло підкріпитися, на землі у його ніг лежав тютюн. Він побери так скажи:
- Добра людина, хто б ти не був, дай мені табаку!
Примара подивилася на нього зі злістю, згребло у оберемок тютюн і зникло, але на камені, де воно сиділо, залишилися тютюнові крихти.
Після цього випадку пастор Йоун надумав відправити примара на Схід у Скоррастадир, до пастора Ейнару. Розповідають, що пастор Ейнар був шкільним товаришем пастора Йоуна й тільки з ним одним пастор Йоун ділився своїми турботами й перевіряв йому свої негоди. Примара з'явилася у Скоррастадир і стало перед пастором Ейнаром, коли той уже лежав у постелі.
- Ти що, прагнеш тут переночувати? - запитав пастор, побачивши гостюючи.
- Так, — відповідала примара. Гість здався пасторові підозрілим. Зненацька він кинувся на пастора, але той встигнув вихопити з ліжка дошку й так ударив гостя, що ушкодив йому руку. Отут уже примарі довелося відкритися пасторові й віддати йому лист.
Пастор велів йому вбиратися, але гість попросив, щоб йому дали яке-небудь доручення. Тоді пастор зробив вигляд, начебто схвалює таке бажання, і велів йому повернутися додому, зустріти по закінченню служби у воротах цвинтаря пастора Йоуна й передати йому від нього лист. Не хотілося примарі вертатися додому, так довелося підкоритися. Зустріло воно у воротах цвинтаря пастора Йоуна й вручило йому лист, а у тому листі були написані заклинання від примар. Пастор Йоун відразу став заклинати примару, щоб воно залишило у спокої й людей, і худобин і сгинуло у підземному царстві. У заклинанні виявилася така сила, що примара негайно зникла під землею й, говорять, з тієї пори вже нікому не заподіювало шкоди.
А ще говорять, начебто одна баба, здається, це була Гудни з Арнарфьорда, позаздрила мудрості пастора Ейнара й розв'язала з ним потягати. Чаклун Лейв радив бабі не жартувати з пастором, однак вона зневажила доброю радою. Та ось, розповідають, одного разу ввечері у Скоррастадире пролунав стукіт у двері. Пастор Ейнар велів дочки подивитися, хто прийшов. Вона підійшла до дверей, але там нікого не виявилося. Потім постукали другий раз і третій, дочка пастора виходила на кожний стукіт, але так нікого й не побачила. На четвертий раз вона вийшла на поріг і виявила за рогом будинку людину, той сказав, що йому треба бачити пастора. Вона запросила його у будинок, але пастор її застеріг, щоб вона не йшла спереду гостюючи, і тому вона пропустила його першим. У кімнаті було світле, пастор Ейнар сидів у стола й писав.
- По якій справі подарував? - запитав він у гостя.
- Задушити пастора зі Скоррастадира! - ледве виговорив гість, тому що почав втрачати сили при одному погляді на пастора Ейнара.
Пастор уклав гостя у постіль, що стояла на горищі, і вигнав з нього злого духу. А на інший день у Арнар-Фіорді вмерла баба Гудни, тому що пастор відправив до неї того самого духу, якого вона напередодні до нього надсилала.