Їхали якось раз трохи подорожан. У неділю ранком вони поставили намет на гарній зеленій рівнині. Погода була ясна й тиха. Вони пустили коней пастися, а самі лягли спати рядком — один поруч іншого. Той, що лежав у самого входу, довго не міг заснути. Та раптом він побачив, що у глибині намету, над одним з його товаришів, піднялася якась прозора синювата кулька, схожий на хмарину. Прокотилася ця кулька через увесь намет і вислизнув ладь. Захотілося людині довідатися, що усе це означає, він устав і пішов за кулькою. Тим часом кулька повільно котилася по рівнині й нарешті зупинився перед облізлим кінським черепом.
Над черепом з голосним дзижчанням вилися мухи. Кулька зникла у черепі, але незабаром викотився звідти й покотився далі. Біля струмочка він зупинився, видне, праг перебратися на той беріг, так не міг, Тоді людина перекинула через струмок свій хлист, струмок був неширокий, і хлист легко дістав до іншого берега. Піднялася кулька на хлист, перебрався по ньому на той беріг і покотився далі. Незабаром він зупинився перед невеликою купиною й зник у ній. Людина стояла віддалік і чекав. Нарешті кулька вибралася з купини й покотився назад тієї ж дорогою. Людина знову перекинула хлист через струмок, і кулька перекотилася по ньому, як по місткові. Не зупиняючись, він добрався до намету, підкотився до того, хто спав у самій глибині, і зник. Тоді людей, що стежила за кулькою, ліг і заснув.
До вечора подорожани прокинулися, знайшли своїх коней і стали їх сідлати. Той, над яким під час сну піднімалася кулька, раптом говорить:
- Праг би я мати те, що мені сьогодні приснилося.
- А що тобі приснилося? - запитує той, що стежив за кулькою.
- А ось слухай, — говорить перший. - Приснилося мені, начебто я йду по величезному лугу й підходжу уводити, увести до ладу гарному великому будинку. Біля нього зібралося багато людей, усі вони співають, танцюють і веселяться. Побув я недовго у цьому будинку, а потім пішов далі. Підійшов я до широкої ріки, праг перейти її вбрід, так не отут-те було. Раптом підходить уводити, увести до ладу мені страшний велетень, а у руці у нього товсте-претовста колода. Перекинув велетень колода через ріку, я перейшов по ньому на той беріг і покрокував далі. Іду, іду, і раптом устав переді мною високий пагорб. Дивлюся, пагорб відкритий, я побрав так зайшов усередину. А там коштує більша кубушка, і у ній повно грошей. Довго я сидів у цьому пагорбі, усі гроші вважав — стільки грошей зараз я зроду не бачив. Ну, а потім тим же шляхом пішов назад. У ріки я знову побачив того велетня з колодою, перекинув він колода через ріку, перебрався я на інший берег і повернувся до нас у намет.
Зрадів другий і говорить:
- Пішли скоріше, приятель, зараз ми з тобою знайдемо ту кубушку.
Перший розв'язав, що його супутник ушкодився у розумі, і засміявся, однак пішов за ним. Прийшли вони до купини, розрили її й витяглися кубушку із грішми. Побрали вони кубушку, повернулися у намет до своїх товаришів і розповіли їм і про сон, і про гроші.