Іронія і гротеск у творі “Крихітка Цахес”

Гротеск (химерний, незвичайний, від італ. – грот, печера) – максимально можливе перебільшення, засноване на нарочитому перетворенні дійсності за допомогою фантазії.
Іронія (гр. – удавання, прихований глум). Прихована насмішка; глузування, кпини, сарказм, кепкування, глум. Стилістичний засіб, коли слову або зворотові надається протилежне значення з метою глузування. Художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Романтизм часто вдається до смішного, гумористичного, чудернацького. Своєрідним явищем поетики романтизму стає так звана “романтична іронія”.

Іронія як різновид гумору покликана бути найбільш дієвим елементом романтичного мистецтва. Вона пронизує твори практично всіх видатних романтиків. Романтична іронія підкреслює відносність будь-яких обмежень та умовностей різних аспектів життя.
Іншим засобом романтичного пізнання Всесвіту стає гротеск. Він розглядається романтиками як один з основних прийомів зображення.

Віктор Гюго називає гротеск “красою, що відтінена потворністю”. Він же вбачав у цьому прийомі рису яка вирізняє саме нову романтичну поезію. Гротеск, що широко використовується у творчості Гюго, Гофмана, Тіка, Байрона, з одного боку, “створює потворне та жахливе, з іншого – комічне й блазнівське”, як зауважує автор “Передмови” до “Кромвеля”.

Поряд із гротеском романтизм вдається й до інших форм умовної образності. Адже митець-романтик не відтворює дійсність, а перетворює, “романтизує” її, за висловом того ж Гіого, “за допомогою своєї уяви”, І цей новий умовний світ для романтика є прекраснішим та істиннішим, ніж реальний.

Згадайте, метафора – це переносне значення слова, засноване на уподібненні одного предмета чи явища іншому за схожістю або контрастом. Різновидами метафори є уособлення – уподібнення живій істоті та уречевлення – уподібнення предмету.
Сатира – вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість.
Сатира виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного, покликана висміювати виведений характер або явище. Сатира у Гофмана – засіб боротьби з нестерпними для нього суперечностями життя.

Слід підкреслити, що в творчості Гофмана, яка ніби підбиває підсумок романтичному сприйняттю дійсності, відносини людини із зовнішнім світом набагато глибші і складніші, тут долається ранньоромантичний культ суб’єктивізму та індивідуалізму. Велич людини полягає для Гофмана у спілкуванні з реальним зовнішнім світом, що створює його. Поза цим спілкуванням Гофман не визнає жодної іронії. Тому романтична іронія Гофмана заснована на розумінні цінності та значенні двох світів – світу людського духу і зовнішнього світу. Вже в його ранніх творах (“Фантазії в манері Калло”, “Нічні розповіді”) знайшла своє відображення ця нова для романтичної естетики тенденція – передача життя в строкатості духовних і матеріальних сил, коли духовне набуває форм матеріального і навпаки, коли відбувається їх постійне змішування. У творчості Гофмана, на відміну від ранніх романтиків, іронія часто має критичне, отруйно саркастичне забарвлення. Саме цей вид романтичної іронії був сприйнятий і розвинений Гейне.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Іронія і гротеск у творі “Крихітка Цахес”