Ось вам стародавня історія про Гоба-Будівельника. Коли великий Гоб-Ан-Шор, самий митецький будівельник, яких знала прадавня Ірландія, так до того ж умнейший у всій Ірландії людей, за винятком, щоправда, його дружини — до речі, не забути б, що я повинен дещо розповісти вам про неї, — отож, коли Гоб відправився у ті далекі часи у Францію

У оповіданнях, які ми слухали по вечорах, зібравшись у палаючого торфу, для нас, дітей, завжди перебувало й щось нове й повчальне.

Колись, а було це давненько, жив у одній долині лорд-тиран. Він змушував працювати на себе просто за гроші — люди спину на нього гнули, серце надривали, а він знай собі товстів так багатів.

Та одного

Дехто, напевно, і чув про знамениті пригоди Дениела Орурка, але небагато найдеться таких, які знають, що причиною всіх його халеп над землею й під водою було лише одне: він заснув під стінами вежі паку.

Я добре знав цю людину. Він жив у підніжжя Худого Пагорба, саме по праву руку від дороги, якщо ви йдете у Бентри. Він був старим, коли розповів мені свою історію, так, уже старим

У молодості у мене були землі й незліченні багатства. Життя моя текла у повному спокої й достатку, поки не з'явилися три відьми й не розорили мене дочиста. Тоді я вийшов на більшу дорогу й став знаменитим розбійником, самим знаменитим у всьому Ірландському королівстві — Чорним Злодієм.

Отож, ці три відьми

Ви чули коли-небудь про доброго короля Отула, який жив за давніх часів у Ірландії і якому на старості років випала неждана радість?

Так, отож коли король Отул був ще молодим, у всій Ірландії не найшлося б юнака відважніше його. Улюбленим заняттям короля було полювання, і зі сходу сонця до темного вечора він тільки й знав, що скакав по болотах, подшпоривал свого коня так нацьковуючи

У дурних історіях Нуала Мак Класки іноді можна відшукати здоровий глузд, якщо покопатися у них глибже. Але тому що копатися ми не бажали (ми й так докопалися до більшого, ніж нам би хотілося), а зі здоровим глуздом ми просто не знали, що робити, оповідання Нуала про Пинаме, Панамі, Мара-Фанаме й Каллиах-Аранаме для нас, безрозсудних босяків, був одночасно «і наукою й розвагою»,

Коли у восьмому столітті датчани захопили Дублін, поет Руманн - ірландський Виргилий - відправився у це місто, щоб по-своєму розплатитися із прибульцями. Він склав про загарбників поему й у нагороду - а від неї відмовлятися було нікому не можна - зажадав

Коли у епоху, що давно минула, газети пригощали нас жартівливими історіями про королів, благополучно отцарствовавших колись, я щораз подумки вертався до короля Кормаку й до правдивих стародавніх літописів, які повідомляли мене й про нього й про той ранній час.

- Про Кормак, онук Конала, — запитав Койрбре, — які були твої звичаї замолоду?

- Неважко

За давніх часів правил у Ейре король, який побрав собі у дружин королеву, прекрасну й добру. Вона була такий доброї, що всі люди у країні любили її, особливо бідняки, і не проходило дня, щоб вони не з'являлися у королівському замку зі своїми проханнями. У короля й королеви росло три славні сини, і не було нікого счастливей їх у всьому королівстві Ірландському до того самого дня, поки королева

Колись Бог обдарив святого Ултена надприродною силою. Та тільки одна людина у цілій Ірландії знав, у чому сила святого Ултена. Те був сам Ултен. Велике нещастя обрушилося на Ірландію у сорокових роках шостого сторіччя — Чорна Смерть. Довелося закрити всі ірландські школи й розіслати учнів по будинках, де багато хто з них уже не застали батьків у живі.