Хто той герой, що добув волю, якої заждалися всі три частини Ірландії? Я розповім вам.
Мій дядечко Донал часто говорив мені, як його дідусь не раз розповідав йому, що, коли Лимерик остаточно здався Вільгельму Оранському й уже безцільно було довше пручатися: на одному пагорбі Ірландії розвівався французький прапор, а на іншому — Вільгельма Оранского, щоб ірландські воїни могли вибрати, на чию сторону їм перейти, і ось, коли ірландці всією армією на чолі з хоробрим Патриком Сарсфилдом здалися французам, один простий хлопець по імені Рори, що викликав у всіх захват своєю безстрашністю у боях, побрав так не пішов з ними.
Капітан Сарсфилд, що встав під прапор короля Людовика, побачив, що Рори залишився сам по собі, і окликнув його:
- Рори, хіба ти не здаєшся разом з нами Франції?
- Немає! - твердо відповів Рори.
- Уж не чи йдеш ти до Вільгельма?
- Ні, немає! - відповів Рори.
- Тоді, у ім'я Бога, скажи, кого ж ти вибрав?
- Я вибрав Ірландію.
- Ти збожеволів! Ірландія загублена. У ній не залишилося ні душі. Кого ж ти збираєшся захищати?
- Ми залишилися у Ірландії! - так відповів Рори або приблизно так. - Та я буду за неї боротися.
- Але за тобою ніхто не йде, а у Англії адже сотні тисяч воїнів.
- Нічого, за мною буде армія побільше, — відповів Рори, — більше, ніж волосся у тебе на голові.
- Що ти прагнеш сказати?
- Господь пошле мені на допомогу своїх ангелів, і він дасть їм наточені мечі, і сотні тисяч англійців розсіються перед нами як дим.
- Коли ж це буде? - запитав з усмішкою Капітан.
- Коли Бог пошле. Може бути, через рік, а може бути, через п'ятсот років, — рано або пізно Рори однаково переможе!
Та, скинувши мушкет на плече, Рори повернувся й покрокував до пагорбів.