Історія ковпачка

21-10-2016, 10:23 | Ірландські казки

У долині Ахерлоу, у підніжжя похмурих Гальтийских гір, жив увечний бідняк з більшим горбом на спині. Був він невеликого на зріст, немічний, не було у нього сил працювати у поле. Тому він заробляв на життя тим, що плів кошика з лозняку й продавав їхнім місцевим жителям.

Незважаючи на своє каліцтво, був він людей життєрадісної, веселої вдачі й любив за роботою розспівувати пісні.

А ще він любив приколювати до своєї шапки пучок наперстянок - квітів, які часто називають ковпачками фей. Не дивно, що люди прозвали маленького горбаня Ковпачком.

Одного разу ввечері вертався Ковпачок з базару, де продавав свої кошики. Настала ніч, треба було поквапитися, але швидко крокувати бідолаха не міг. Нарешті він знесилився й присів відпочити на купині біля якихось напівзарослих руїн.

Та раптом у тиші й у-темряві пролунав звук сопілочки. Ковпачок прислухався й розрізнив мотив - простий, але такий втішний і чудесний, якого він отродясь не чув. Зазвучала пісенька, хор тоненьких голосів з

Незвичайною досконалістю виводив мелодію, а слова були такі:

Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок...

На цім місці спів якось невпевнений обривалося, а потім повторювалося всі спочатку:

Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок... Ковпачок насолоджувався незвичайною музикою. Він зрозумів, що ненавмисно підслухав співанку Чарівного Народца З-під Пагорба. Крихітки, мабуть, складали нову пісеньку, але щось у них не ладилося. Ковпачку захотілося їм допомогти. Він приготувався й - коли втретє пролунало: Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок-вступив і доспівав гарним, дзвінким голосом, завершуючи мелодію: Та середовище!

На кілька секунд запанувала дивна тиша. Та раптом пролунав веселий шум, щебетання тоненьких голосів, сміх, радісні вигуки, і Ковпачок побачив, що його оточила юрба маленьких музикантів. Це були чарівні жителі пагорбів, яких ірландці називають сидами, а англійці -феями або ельфами. Малята раділи, що пісня у них нарешті вийшла, і невтомно розспівували, пританцьовуючи навколо Ковпачка: Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок Та сре-так!

Нарешті один із сидов, очевидно, старший, зажадав тиші й, виступивши вперед, звернувся до Ковпачка з таким мовленням:

- Про співак, найкращий серед смертних! Нам сумно бачити тебе обтяженим цим важким горбом. На щастя, одного змаху чарівної палички досить, щоб навік позбавити тебе від каліцтва. Така наша дяка тобі за чудесну пісню. Вибачай, Ковпачок!

Із цими словами він змахнув паличкою... і усе замигтіло у очах Ковпачка, закружилося у стрімкому хороводі й зникло. Без почуттів він упав на росисту траву й заснув, а коли прокинувся, уже настав ранок.

Ковпачок схопився на ноги й уперше у житті розпрямився - горба у нього за плечима більше не було, він зробився ставним і гарним хлопцем. Багато його не пізнавали. Довелося знову й знову розповідати всім і кожному історію про сидов, перш ніж люди повірили йому й визнали у ньому колишнього Ковпачка.

Трапилося так, що провідав про цей випадок інший горбань, по імені Джонні Зіпсований, і теж розв'язав спробувати свого щастя. Він прийшов з вечора на те саме місце, про який розповідав Ковпачок, і сіл там на купину, чекаючи темряви.

Сидів він так довго, довго й уже почав було задремивать, як раптом пролунали тоненькі голоси, пенье сопілочки, і Джонні почув, як веселий хор співає пісеньку:

Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок, Понеділок, вівторок і середовище!

Ага!-подумав Джонні.-Ковпачок підказав їм тільки один день - середовище, а я підкажу цілих два. Мабуть за це мене й нагородять щедрей: не тільки позбавлять від горба, але й дадуть золота. У них адже, говорять, багато золота - у цього дивовижного Народца З-під Пагорба.

Розсудивши таким чином, Джонні розкрив ширше рота і, тільки-но тільки хор встигнув проспівати Понеділок..., поспішно закричав ні у склад, ні у лад: Четвер і п'ятниця! Четвер і п'ятниця!

Усе змовкло - але тільки на мить. Потім пролунали шум, вигуки, сердиті голоси:

- Який нечема це закричав? Хто зіпсував нашу пісню?

Джонні побачив себе оточеним обуреної юрбою крихіток, вони кричали й показували йому кулаки. Раптово один з них, із чарівною паличкою у руці, виступив уперед і сказав:

- Про дурень, несносний серед смертних! Ти одержиш нагороду, гідну тебе. Бути тобі довіку таким же нескладним, як твоя пісня!

Він змахнув паличкою... Усе закружилося у очах у Джонні, і він звалився на землю як підкошений. До ранку проспав він на росистій траві, а коли прокинувся й обмацав свою спину - про злощастя! - не один, а два горби було у нього за плечима. Абияк побрів ладь жадібний Джонні, що розгнівав сидов. А веселий Ковпачок жив довго й щасливо, радуючи людей своїми піснями й доброю вдачею.

Зараз ви читаєте казку Історія ковпачка