Після того як я вже якийсь час займався своїм ремеслом, я опанував ним у такій досконалості, що побрав до себе трохи учнів, щоб навчити їх тому ж, — почало своє оповідання Чорне Злодій. - Серед них був один, молодий, який відрізнявся розумом від усіх інших, — з ним я займався більше всіх. Він був дуже кмітливий, і навчання давалося йому легко. Незабаром я навчив його всьому, що знав, і він став ще більш митецьким злодієм, чому я сам.
Це було у ті часи, коли на іншому кінці нашого королівства у кам'яній печері жив велетень. А тому що цей велетень оббирав і грабував околишню знать, усім було відоме, що його печера повнісіньким золотом і різними іншими багатствами. Ось ми й надумали з моїм учнем відправитися туди одного чудового дня й набрати всяких коштовностей побільше, скільки зможемо віднести. Відправилися ми у шлях-дорогу й, промандрував багато днів, добралися до печери велетня, яка перебувала у горах.
Це була підземна печера, захована у скелях. У неї вів лише один хід — глибока, темна розпадина. Кілька днів ми спостерігали за велетнем. Звичайно він щоранку йшов, а ввечері вертався з мішком за плечима, наповненим — ми могли заприсягтися у цьому — золотом і коштовностями.
Та ось у один ранок, коли велетень пішов, я обв'язав мого учня мотузкою навколо пояса й почав спускати його у діру між скелями, що ведуть у печеру велетня. Але коли він був уже на півдорозі, те раптом як закричить, як заволає, щоб я його витягнув назад наверх. Я витягнув його, і він зізнався, що боїться спускатися вниз.
- Спускайся сам, — говорить, — а я потримаю мотузку й витягнуся тебе наверх.
Я спустився й, коли добрався до печери велетня, побачив величезні жовті купи золота й блискаючі білі купи срібла й дорогоцінних каменів. Я розв'язав мішок і насипав у нього всякого добра, скільки під силу підняти одній людині, а потім відправив мішок на мотузці нагору, до мого учня. Після цього я крикнув йому, щоб він спускав мотузку для мене. Спочатку відповіді не було, потім чую, він кричить мені:
- Більше я не буду у тебе вчитися! Вистачить! Я вже став злодієм ліпше тебе. Будь здоровий! Сподіваюся, ти проведеш приємний вечір з велетнем.
Та більше я нічого від нього не почув. Тоді я оглянувся, щоб знайти хоч який-небудь вихід з печери велетня, але вибратися звідти було неможливе, навіть муха й та не зробила б ні кроку по крутих і слизьких скелях. Та отут у куті печери я помітив купу мертвих тел. Я заліз під них, тому що більше сховатися було ніде, і розтягся на весь зріст, начебто й сам мертвий.
Увечері велетень повернувся, несучи ще трьох мерців. Він кинув їх у загальну купу, саме поруч із мною, і прийнявся розпалювати вогонь у вогнищі. Коли вогнище запалало, він повісив над ним величезний чорний казан з водою, побрав величезний кошик і наповнив її мерцями. Я виявився першим, а на мене він накидав ще шістьох. Підтаскав кошик до казана й перекинув, так що шість мерців упали у киплячу воду, а мені, вуж не знаю як, удалося вчепитися за дно кошика. Потім велетень закинув кошик разом із мною у далекий кут печери. Так, ненадовго, я був урятований…
Велетень повечеряв, сів зручніше у крісло й захріп. Я улучив хвилину й виліз з-під кошика. Потім підійшов до виходу з печери й що ж бачу — ось підвезло, так підвезло! - велетень забув повернути до стіни свої сходи. Сходи були видовбані у стовбурі дерева, і, коли велетень ішов з печери або вертався у неї, йому коштувало лише повернути сходи щаблями до стіни, і ніхто вуж не міг нею скористатися, хіба тільки такий же силач, як він сам. Я поліз нагору по сходах і миттю опинився на землі.
- Ну, як ви вважаєте, був я тоді ближче до смерті, чому цей юнак зараз?
- Клянуся, ти був досить близько! - сказав король. - Та я помилую його, як помилував і його братів. А тепер твоя черга! Тепер уже ти сам догодиш у горщик, і справі буде кінець. Так-А, напевно, ніколи ти не був так близько до смерті, як зараз!
- Що й говорити, ближче нікуди, — мовив Чорний Злодій. - Та Усе-таки одного разу я був ще ближче.
- Коли це? - запитав король. - Розкажи, і, може бути, я відпущу тебе на волю разом з іншими.
Та Чорний Злодій розповів історію, як він урятувався від трьох людожерів.