Часом і найсабоніший буває переможений хитрістю. У лісі Брахмаранья жив Слон, по імені Карпуратилак, що значить "Благоухающий камфорою". Шакали, що населяли цей ліс, дивлячись на величезного слона, клацали зубами, облизувалися й не раз говорили один одному:

- Якби цей Слон раптом умер, його гаси нам вистачило б місяця на чотири.

Та ось якось трапилося

За давніх часів до півночі від ріки Нармади було велике місто. Жили у цім місті одні жінки, а правила містом рани Джваля. Усе жінки у місті й сама рани були незаміжніми. Жоден із чоловіків не змів увійти у це місто. Навколо міста на всіх дорогах стояли на стражі збройні жінки. Як тільки вони бачили, що який-небудь чоловік намагається пробратися у місто, вони негайно вистачали його

Пізнім вечором на горище до сеттияру забрався злодій. Хазяїн почув шерехи над головою й відразу ж догадався про його присутність. Однак підняти лемент він побоявся - а раптом грабіжник збройний, і не встигнуть сусіди збігтися, як він пустить у хід свій кинджал...

Замість

Жив-Був цар. Він був майстер на всякі вигадки. Раз прийшло йому на розум розважити. Ось він і велів оголосити: "Хто вирішиться залізти вночі у ставок і просидіти у воді до ранку, той одержить у нагороду полцарства". Час був зимове, ночі стояли холодні. Багато чули про обіцянку пануючи, але ніхто не наважувався зробити те, що він вимагав.

Було це у ті часи, коли мир тільки створювався. Могутній Карейя спочатку пустив риб у океани, потім звірини у ліси, а потім створив і людину. Усі звірі тоді були однакові по силі, тому Карейя призвав до себе людину й сказав:

- Зроби стільки луків зі стрілами, скільки я створив звірів. По моєму знакові роздаси їхнім звірам. Найбільший лук і стріли

Жив у одному селі брахман, і була у нього дружина. Жили вони довго й навіть старитися почали, а дітей у них усе не було - ні сина, ні дочки. Дуже вони про це горювали. Ось зрештою брахманша й говорить чоловікові:

- Піди ти до Гангу, занурся у її святі води. Може, тоді бог допоможе нашому горю.

Брахман вислухав слова

Якось раз сидів у лісі павич і гірко ремствував на свою самітність. Трапилося, що повз пробігав шакал. Побачив він павича й запитав його:

- Ти чого такий смутний, братик? Павич спочатку злякався шакала, але потім, набравшись хоробрості, відповів з подихом:

- Ах братик! Хоч і живу я у такому великому

У одного торговця було чотири сини. Коли вони підросли й прийшов час їх женити, торговець відправився шукати для них підходящих наречених. Прийшов він у один місто й зупинилося біля ставка. Незабаром до ставку прийшли за водою дівчини. Одна з них була дочкою

На прекрасному острові Пакета жило плем'я індіанців, і була у цім племені гарна дівчина по імені Аи. Усе любили її за веселу вдачу, але трапилося так, що стала вона сумної й замисленої. Та усе через те, що полюбила вона юного Авитиу, який припливав на острів, щоб порибалити й пополювати.

Не зауважував

Жив на світі жадібний брахман. Ішов він одного разу у сусіднє село, бачить - у дороги клітка, а у ній замкнений лівий. Брахман підійшов ближче, став розглядати лева, а той говорить йому:

- Брахман, ти добрий, усіх-те ти жалуєш, усім допомагаєш. Зглянься наді ною, звільни мене.

- Ні, якщо тебе випустити, ти адже з'їж мене, - відповів брахман.

- Я лівий,